На Полтавщині сімейна сварка переросла у викрадення людини, катування та нанесення тілесних ушкоджень

Якось пізно увечері, коли Максим (ім’я змінене) повернувся додому та готувався лягати спати, у його будинок зненацька вдерлося двоє молодиків, які, заваливши його на підлогу, безжально лупцювали ногами по голові, ребрах та у груди. При цьому вони постійно викрикували: “Щоб до дванадцятого відписав хату колишній…!” Коли у нічних гостей закінчилися «кулачні» аргументи у будинку жертви, вони вирішили розібратися по-справжньому у лісі. Скрутивши руки мотузкою, що висіла в коридорі для сушіння білизни, вони поволокли бідолашного до таксі, що вже чекало біля двору.

“Все було до ладу, поки хату не купили…”

Майбутнє подружжя Максим та Олена (імена змінено) познайомилися 12 років тому, з них десять - перебували у громадському шлюбі. Жили скромно, свого житла не мали, а тому блукали то по гуртожитках, то винаймали хатинку. Максим працював переважно водієм сільськогосподарської техніки, а Олена «заробляла копійку» в магазині своєї рідної сестри. Проживши солідний термін разом, вирішили побратися. Відгуляли невеличке весілля з найближчими та й почали серйозно задумуватися про свій дах над головою. Тут усе й почалося…

Оскільки родина грошей на купівлю будинку не мала, вирішили взяти кредит. У нагоді стала старша сестра, яка уже трохи «стояла на ногах» та мала свій невеличкий бізнес у селі (власний магазин та бар). Вона вирішила допомогти молодятам у скрутну хвилину та оформила кредит на себе, заставивши власне майно. Домовилися сплачувати обумовлену суму кожного місяця, даючи сестрі гроші на руки, щоб та виплачувала у банк. Здавалося б тільки жити, та не так сталося, як гадалося...

Сімейна чаша молодої сім’ї почала наповнюватися зрадами, обманами та сварками... Можливо, причина крилася у тому, що не народжували дітей, а згодом нестабільні заробітки, а далі спиртне та жага «гульнути», все це зіграло злий жарт з подружжям.

“Одягав, взував, а вона мені сокиру в спину!”

Олена мала роботу в магазині, але потім сестра перевела її працювати у бар. Максим стверджує, що ніби там вона випивала, недодавала гроші до каси, почала зустрічатися з чужими чоловіками. Потім були азартні ігри, що потягли за собою борги в односельчан. Також люди говорили чоловікові, що його благовірна вже не така й вірна, оскільки бачили її то на ставках, то у місцевих барах в компанії чоловіків, які були щедрі не лише на випивку, але й на любовні утіхи. Дружина ж на численні запитання свого чоловіка відповідала просто: “То брехня!”

Чи то терпець увірвався, чи то захотілося вільного життя, Олена подає на розлучення. Разом з тим, право на будинок жінка також прагне відвоювати у вже колишнього чоловіка. Запевняє, що його власності немає, та й кредит вона сплачувала самотужки, а отже будинок має залишитися їй. Це і стало причиною розбрату між сімейною парою, який триває й досі, а разом з тим вже шостий суд чоловік та жінка пережили, а все ніяк правди не знайдуть у своїх вже майнових стосунках.

“Якби вбили, ніхто б і не шукав”

Тим часом, Олена продовжує жити під одним дахом, щоправда в різних кімнатах, з Максимом. Якось увечері один з молодих дружків бідолашної жінки таки вирішив захистити свою новоспечену кохану від набридливого чоловіка, а тому взяв у підмогу свого двоюрідного брата та й подався вивіряти правди. Приїхавши на таксі до будинку колишнього «щасливого подружжя», молодики, як ми уже говорили, силою вибивали відмови від майна. Уже в лісі хлопці спинилися лупцювати та відійшли в сторону порадитися. Цієї нагоди Максим не упустив - дременув щодуху через дорогу в інший ліс. Що вже говорити про те, що чолов’яга, будучи босий в одних шортах, пройшов пішки майже 7 кілометрів, щоб врятуватися від молодих залицяльників своєї колишньої. Дійшовши до гуртожитку, де проживали його друзі, він одразу повідомив міліцію про свою нічну пригоду в лісі.

Едуард Третяк, перший заступник начальника Шишацького РВ ГУМВС України в Полтавській області, говорить, що повідомлення від потерпілого надійшло до чергової частини о 4 годині 30 хвилин. На місце події миттю виїхала мобільна група райвідділу. Шукати довго зловмисників міліції не довелося, оскільки чоловік одразу вказав на своїх кривдників і місце, де вони можуть бути. Так і сталося. Коли правоохоронці знайшли одного з «лісних» героїв, той сидів разом з Оленою в тому ж таки злощасному будинку та, судячи по всьому, святкували перемогу, добре випиваючи. Другого ж парубка виявили на ранок на робочому місці в одному з магазинів смт Шишаки.

“То не любов була, а “пороблено”…”

Наразі, щодо молодиків порушено три кримінальні справи за частиною 2 статті 146 Кримінального кодексу України (викрадення людини), частиною 1 статті 127 (катування) та частиною 2 статті 125 (умисне легке тілесне ушкодження). Олена та Максим тим часом продовжують ділити майно. Втім, в обох випадках остаточну крапку поставить лише суд.

Як далі думають жити герої цієї непростої історії не знає ніхто, навіть вони самі. Максим говорить, що з колишніх теплих почуттів до своєї Олени не залишилося нічого, окрім ненависті. Запевняє, що побував у бабки-ворожки, яка «відробила» від усього нечистого і тепер стало легше жити. Олена ж натомість планує відвоювати хату й виплатити кредит.

У народі кажуть, що чужа сім’я - темний ліс. Так сталося і в цьому випадку. Правди між подружжям не знайдеш, але й переступати межу закону нікому з них, аби добитися своєї мети, також не слід.