В Полтаві спіймали кондуктора-збоченця

В житті кожного чоловіка рано чи пізно настає час, коли він починає шукати жінку своєї мрії. Хтось це робить на дискотеках, хтось ходить у дорогі кафе чи клуби, хтось у бібліотеки чи театри, а хтось - шукає свою єдину і неповторну просто на робочому місці. Саме так вирішив вчинити і 22-річний мешканець нашого міста Олександр К., однак, для нього таке звичне, на перший погляд, заняття закінчилось порушенням кримінальної справи.

Хлопець вже майже сім років працює кондуктором у громадському транспорті на різних маршрутах міста Полтави. Спочатку працював на автобусах, потім – на тролейбусах, а останні декілька років – на маршрутних таксі марки «Богдан». На новій роботі щодень він проходив повз сотні людей. Дуже часто, особливо у «час пік», коли мікроавтобус перетворювався на “консервну банку», щільно «набитою» пасажирами, хлопцеві, проходячи по салону, доводилося «тертися» своїм тілом по тілу пасажирів, серед яких, звичайно, було багато симпатичних полтавок. У представниць протилежної статі Олександр К., за його словами, популярністю ніколи не користувався, відтак до цього вже звик і даним питанням намагався не перейматися. Однак, такі умови праці через деякий час все ж розбудили у ньому «природний інстинкт» до жінок, а випадкові торкання до їхніх тіл – приносити задоволення. Молодик почав задумуватись про налагодження стосунків із знайомими йому дівчатами, однак усі спроби були марними. У такій ситуації він вирішив нестачу інтимного вдоволення отримувати на робочому місці. Випадкові торкання до жінок з часом переросли у відверті «лапання» за «пікантні» частини тіла пасажирок.

«Торкатися жінок я розпочав близько двох років тому, - говорить Олександр К. - Коли я помічав у салоні автобуса симпатичну дівчину, то намагався, проходячи повз неї, наче ненароком, рукою доторкнутися до її сідниць чи грудей. У разі, якщо пасажирка на це реагували агресивно, напоготові завжди було виправдання – тиснява. Перша дівчина, до сідниць якої я таким чином доторкнувся, подумала, напевно, що це сталося випадково і просто засміялась. Згодом я помітив, що інші жінки також не виказують в голос своє обурення: можливо соромляться, можливо бояться або просто не звертають увагу».

Така реакція підштовхнула кондуктора на більш сміливі чіпляння до симпатичних полтавок - він почав нахабно «лізти» декому з пасажирок у бюстгальтери та під спідниці. Безцеремонна процедура «мацання» тривала лічені секунди. Дівчата, за словами чоловіка, від несподіванки навіть нічого не встигали сказати, як він ішов далі по салону. Чоловік сміливо практикував непристойну поведінку аж до 8 жовтня, доки до автобусу, кондуктором в якому працював Олександр К., не сіла тринадцятирічна Алла (ім’я змінено).

«Через деякий час після того, як я сіла в автобус, - говорить дівчинка, - я відчула, що позаду до мене підійшов чоловік і «схопив» за груди, сідниці, а потім заліз мені під куртку та намагався просунути руку до брюк. Коли я на нього подивилася, він прибрав руки і пішов далі. Мені було дуже неприємно, огидно і страшно».

Повернувшись ввечері додому, Алла розповіла про неприємний випадок своїм батькам. Сприймати вчинок кондуктора як випадковість чи невдалий жарт дорослі не захотіли та відразу звернулися до Київського райвідділу міліції.

«Вже наступного дня «кондуктора-збоченця» затримали, - говорить дільничний інспектор Київського райвідділу міліції старший лейтенант міліції Руслан Коваленко. У скоєному він відразу зізнався та заявив, що у своїй поведінці не бачить нічого протиправного. Зі слів молодого чоловіка, в такий спосіб він намагався привернути до себе увагу жінок та познайомитись для продовження стосунків. Наразі з’ясовано, що кондуктор «залицявся» аналогічним чином ще до трьох дівчат, двоє з яких є неповнолітніми.

За подібні спроби знайомства з полтавками Київським райвідділом міліції відносно Олександра К. вже порушено дві кримінальні справи: за ст. 156 (розбещення неповнолітніх) та ст. 296 (хуліганство). За свої дії молодик може отримати до трьох років позбавлення волі.

Усі обставини справи правоохоронцям уже відомі, проте без відповіді на сьогодні залишається лише одне запитання – чому за два роки «чіплянь» жінки звернулися по допомогу до органів внутрішніх справ лише зараз?