За меблевий бізнес „побратими” б’ються до крові (фото)

Публикуется языком оригинала

Справжні „розборки” влаштували колишні „побратими”, а тепер „бізнес-вороги” у Полтаві. Керівництво АТ „ПМК „Харчопром” та ПП „Довгань” зчинили бійку. У результаті хтось обійшовся подряпинами, а от бухгалтеру пощастило найменше – їй ключами роздерли руку...

Виготовляти та продавати меблі під торговою маркою „Довгань” родина Довганів розпочала ще з 1995 року, ця назва на слуху багатьох полтаців. У 90-ті роки їх бізнес розвивався повільно, - розповідає Павло Довгань. З 1998 року вони орендували приміщення АТ „ПМК „Харчопром”, які були у жалюгідному стані. Тоді АТ „ПМК „Харчопром” мало близько 300 тис. грн. боргів і практично руйнувалося.

За кошти Довганів їх новий товариш, на той час головний інженер АТ „ПМК „Харчопром” Сергій Соляник допоміг купити акції, значну частину яких попросив тимчасово залишити собі. „Акції, як він тоді сказав, були потрібні Солянику для підняття авторитету в сім’ї” – 49% (дружина хвилювалася, що вони залишаться з нічим)”, - розповідає брат - Михайло Довгань.

Брати Довгані власними силами і за свій кошт відремонтували всі приміщення АТ „ПМК „Харчопром”, в яких виготовляли меблі. З роками бізнес розвивався, оборотний капітал зростав, - розповідає Довгань. Довгані та Соляник здружилися. „Навіть, коли ми показували фотокартки, де я, мій брат і Сергій, то говорили, що ми всі брати. Я абсолютно довіряв цьому чоловіку, бо він старався допомагати нам вести бізнес”, - каже Михайло.

Маючи найбільше акцій, сім’я Довганів посаду голови правління довірила побратиму-Солянику, Павло Довгань став головою Спостережної ради АТ „МК „Харчопром”, а брат Михайло – членом правління АТ. Загалом, обов’язки розподілили так: Павло займався фінансовими питаннями, Михайло – виробництвом, а Сергію дісталася адміністративна робота. До 2005 року вони разом відбудовували бізнес та гасили борги.

Згодом Михайло запідозрив, що їх „побратим” є нечистим на руку, а тому відмежував свій бізнес. Павло ж продовжував довіряти тодішньому товаришу.

Але після того, як борги вже погасили, а приміщення відремонтували, Сергій Соляник, маючи значний пакет акцій та обіймаючи посаду голови правління, не захотів більше брататися. Частину акцій, відчуваючи загрозу, Довгані мало не силоміць забрали. „Я запропонував Солянику 25 тис. доларів, щоб він повернув мої акції. Гроші він узяв, та акції не повернув. Натомість за ці кошти купив собі машину Mitsubishi. Лише зусиллями моєї дружини вдалося „вирвати” 15% акцій”, - розповідає Павло Довгань.

Відверта ж війна розпочалася зі зборів 2008 року, на яких хотіли зробити перевибори керівного складу та розділити майно (кредит довіри до колишнього товариша закінчився і у Павла).

Наступним пунктом боротьби стали працівники. „Поки я займався розширенням бізнесу, Соляник схилив на свою сторону більшість робітників, які в один день подали заяви на звільнення. Цікаво, що 30 травня мене, згідно з документами, без попередження звільняють з займаних приміщень і того ж дня Сергій Соляник ці приміщення надає сам собі в оренду”, - говорить Павло Довгань.

Потім Соляник на правах голови правління АТ „ПМК „Харчопром”, що здає в оренду приміщення Михайлу, а також, з його слів, відповідає за техніку безпеки, відключив їх від електроенергії та газопостачання. Сергій Соляник сказав, що там було ряд порушень техніки безпеки, а також ПП „Довгань” не має людини, яка б відповідала за неї. Виникнення спору призвело до того, що Соляник не дає можливості виробляти меблі в орендованих приміщеннях. До речі, Довгані говорять, що перевіряючі прийшли не випадково, а за скаргою Соляника. До того ж усі зауваження та приписи вони подали не на АТ „ПМК „Харчопром”, а на ПП „Довгань”.

Відключені від комунікацій будівлі простояли кілька місяців. Нещодавно прокуратура зобов’язала їх підключити.

Проте „бойові дії” тривають. Нині між колишніми „побратимами” судова тяганина... Брати Довгані вважають, що судові процеси навмисне затягуються, бо Соляник неодноразово казав, що у нього є впливові покровителі в міліції.

А охоронці, яких по-суті найняли в тому числі і за рахунок коштів Довганів, пускали на територію підприємства всіх, окрім двох – вхід заборонено було лише для Павла (незважаючи на те, що голова спостережної ради є контролюючим органом) та Михайла (члена правління). Актом відчаю стало складання від імені Спостережної Ради АТ „МК „Харчопром” вимоги Солянику, за якою його відстороняли від виконання службових обов’язків. Проте Соляник не погоджується з такою вимогою, вважаючи її незаконною: „Такого органу як наглядова рада взагалі немає”. За його словами, звільнити голову правління з займаної посади можна лише рішенням зборів акціонерів. Обрали його на п’ять років, тож попереду – ще чотири. А якщо збори й відбудуться, то все рівно нічого не зміниться. Справа у тому, що Сергій Соляник заручився підтримкою ще одного акціонера (колишнього опонента „побратимів”) Юрія Радченка, якому належить 17% акцій. Нині це виконавчий директор АТ (за словами Павла Довганя, така посада взагалі статутом підприємства не передбачена). Тож перевага, у разі зборів, на їхньому боці.

Крім того, як розповідає Павло, на території АТ „МК „Харчопром” залишилося його майно: комп’ютери, обладнання, готова продукція, сировина. А документи АТ „МК „Харчопром” та ПП „Довгань” вела один бухгалтер. Нині ж значна частина документів знаходиться у неї (бухгалтер зайняла позицію Сергія Соляника). Частину документів (первинних) Павло забрав. У свою чергу, голова Правління говорить, що все майно, яке належало Довганям, він віддав, а самі приміщення закрив. Справа у тому, що, за словами Соляника, Довгані не мають належних паспортів на станки та інше обладнання (більшість з них були аматорські). Саме тому їм і не віддали це майно. Проте Павло Довгань говорить протилежне: „Мій бізнес зруйновано. Він практично забрав все моє майно, вартість якого, за моїми підрахунками, близько 1 млн. грн.”. Що ж до бізнесу іншого брата, Михайла, то він на межі банкрутства. Його робітники теж залишилися без роботи: „Найгірше те, що розпадається колектив. Робота стоїть, зарплату не платять, то ж вони й звільняються”, - каже Михайло.

І криза тут ні до чого. Попит на меблі є. Брати Довгані упевнені, що Сергій Соляник під їх маркою виробляє меблі та співпрацює з їхніми партнерами. „До нас телефонують клієнти та скаржаться на неякісну продукцію. Насправді ж ми їм останнім часом нічого не продавали”, - каже Михайло Довгань. Тож поки колишні „побратими” вирішують на чиєму боці правда, бізнес стоїть, люди без роботи.

P.S. У статті ми подали точку зору однієї з зацікавлених сторін конфлікту, для якої розголос у пресі залишився чи не єдиним засобом, щоб захистити бізнес. Що ж до іншої сторони, то з ними конструктивної розмови не вийшло. Єдине, що стало зрозумілим, - з версією Довганя представники Соляника не погоджуються. Кажуть, що він бреше. Говорити ж про те, якою є правда з їхньої дзвіниці, не стали. А вирішувати за ким правда – робота суду…

До речі, коли одне з місцевих ЗМІ намагалося написати про конфлікт, що виник між згаданими підприємцями, на них дуже «наїхали» - постукали у правильні двері та застосували відповідні важелі впливу, щоб читачі не бачили матеріалу.