Затримали вбивць чемпіона України по дзюдо і самбо Михайла Тагірова

Страшна знахідка для Віктора Пустовойта з села Омельник Кременчуцького району запам’ятається назавжди. Понівечене, але ще живе тіло, молодого хлопця – настільки вражало, що й досі вони з дружиною, як пригадують – плачуть.

«Ми їхали на роботу, - говорить чоловік, - коли побачили щось на дорозі лежить. Прямо посеред проїжджої частини. Зупинили машину, вийшли, це «жах», а не тіло. На голові тільки вціліле одне око і одне вухо, все інше «запливло». Хлопець хотів піднятися. Але там щось у нього всередині забулькотіло, тоді ми його понесли на узбіччя.»

Тим страшним тілом виявився Михайло Тагіров – відома і знана людина не тільки в області, а й у державі. Втім, для Віктора Пустовіта на той момент важливо було тільки те, що перед ним скривджена людина, якій треба негайно допомогти.

«Вражає те, що ніхто із тих, хто проїжджав поруч навіть не зупинився, - продовжує Віктор Пустовіт, - тіло ми побачили близько 8 ранку. Потім ми покликали ще людей, викликали швидку і міліцію, одна з жінок, вона раніше працювала медсестрою, принесла води і почала трохи його обмивати від крові. Хтось приніс теплі ковдри, ми його прикрили, бо хлопець був тільки у футболці, джинсах та кросівках. А тоді було холодно ще й дощ напускався. Коли ми його переносили, то я побачив, що на голові навіть шкіра розійшлася, череп весь розтрощений. На стегні було 7 проникаючих поранень. Калюжа крові і зуби лежали метрів за десять. Таке могли зробити тільки нелюди.»

Михайло Тагіров, як потім з’ясують міліціонери, пролежав на дорозі більше чотирьох годин. Він самотужки намагався добратися бодай до якогось будинку, але так і не зміг цього зробити. 30-річний спортсмен так і не доїхав до лікарні. Він помер у кареті швидкої допомоги. Після цього повідомили його батьків.

Любов Петрівна Тагірова ще й досі не може оговтатися від звістки. «Він же у нас з 6 років займався спортом, - говорить жінка, втираючи сльози, - завжди сам боровся за справедливість, мабуть, від цього і постраждав від цих «відморозків».

Більше говорити з нею у нас не вистачило духу. Коли батьки занесли до кімнати портрет Михайла, обрамлений чорною стрічкою, то запам’яталися тільки очі – сильного, упевненого, повного духу і бажання жити молодого чоловіка. Того суботнього вечора Мишко приїхав до рідного Кременчука на зустріч з однокласниками, а виявилося, що на зустріч з власною смертю. Його товариш по спорту Микола Картошкін говорить, що «голими руками спортсмена такого рівня, як Тагіров, злочинцям не взяти», адже він був справжнім професіоналом. «Міг і за себе постояти, - продовжує Микола, - і молодших на шлях істини поставити.»

Як стверджують нині затримані – саме за давні образи вони і вирішили його покарати. Міліціонери затримали трьох з чотирьох підозрюваних. Усі вони – 20-річного віку, але з такими «недорослими» помислами. Того вечора випивали під під’їздом, де проживають батьки Тагірова. Коли жертва, себто Михайло, підійшов до під’їзду і попросив відкрити двері, бо не мав ключа, то четвірка нелюдів вирішила помститися за те, що начебто колись Тагіров образив чийогось брата. Так і залишається загадкою, де взявся ніж і бита, якими лупцювали і різали спортсмена досхочу. Після того, як Михайло вже не опирався, злочинці погрузили тіло у багажник старенької «шестірки» і вирішили вивезти за місто. Проїхавши 18 кілометрів від Кременчука, вони, з незрозумілих причин, зупинилися і відкрили багажне відділення авто. Один із затриманих навіть хвалився, що й руку подав, аби потерпілий виліз. Після того Михайло намагався утекти, але кати його наздогнали і продовжили те, що розпочали у місті. Знову битою по голові, руками і ногами в обличчя, по тілу, ножові поранення. Потім експерти нарахують на тілі убитого близько 20 ножових поранень. А та кількість тілесних ушкоджень справді вражаюча – полі травма грудної клітини, багато чисельні проникаючі ножові поранення грудної клітини, правого стегна, передпліччя, обширне пошкодження голови з пошкодженням щелепи, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку з пошкодженням м’яких тканин і крововиливом. Виходить, що на ньому живого місця не залишили. До того ж ще й покинули помирати на дорозі поблизу села Омельник.

Михайло Цимбалюк, начальник ГУМВС України в Полтавській області постійно тримав на контролі цю справу. «цей страшний злочин нам вдалося розкрити, - говорить він, - завдяки сучасним технічним засобам та професіоналізму наших працівників. Усі речові докази вилучені, в тому числі ніж, бита і речі потерпілого, на яких маються сліди крові Михайла Тагірова.»

Загалом же вражає і наша громада, адже у процесі розслідування цієї справи з’ясувалося, що було два «безцінних» свідка, і якби вони вчасно повідомили міліцію, то трагедії могло б і не статися. Перший свідок бачив, як ще у Кременчуці били Тагірова і «грузили» у багажник, другий свідок – заправник. У той момент, коли він заправляв автівку злочинців, коли вони їхали за місто, машина трусилася від того, що з багажника хтось намагався вибратися. Але жоден з них не повідомив міліцію.

Василь Овчаренко, начальник Кременчуцького міського управління міліції говорить, що цей не очевидний злочин розкривати було складно і це пов’язано з тим, що тіло було в одному місці, а початок самого убивства у Кременчуці. «Ви ж розумієте, - говорить Василь Овчаренко, - якби не сучасні оперативно-технічні засоби, то знайти їх було б важко.»

Втім, кожне зло повинне каратися, упевнені усі. Нині проти затриманих порушено кримінальну справу за ст.. 115 Кримінального кодексу України за фактом умисного вбивства. Їм загрожує від 10 років позбавлення волі до довічного ув’язнення.

Між тим, хотілося б нагадати, що Михайло Тагіров – майстер спорту по дзюдо і самбо, неодноразовий чемпіон України, призер міжнародних турнірів класу «А», призер Кубка Світу. До того, як переїхати у Київ він проводив тренування юних дзюдоїстів і самбістів, постійно захищав честь країни у міжнародних змаганнях, мав великий потенціал і майбутнє. Прикро тільки, що сам залишився незахищеним перед тими, кого наше суспільство називає «відморозки», «звірі», «свавільники»…