Постраждалі в ДТП близ Прилук полтавські діти виявилися нікому не потрібні

До відділу зв’язків з громадськістю ГУМВС України в Полтавській області звернулися обурені батьки 16 дітей з полтавської школи № 2, які виїздили на екскурсію до Чернігівської області і потрапили у ДТП. Водій мікроавтобуса «Фольксваген» допустив ряд порушень, які ймовірно стали причиною того, що автівка перевернулася під Прилуками Чернігівської області. Внаслідок події 5 дітей перебувають у лікарні з численними травмами. Лікарі говорять, що діти «народилися у сорочці», батьки закликають покарати винних, школа від коментарів відмовляється, а туристичне агентство швиденько зачинилося.

«Є гроші накладемо якісний гіпс, немає - полікуємо тим, що є…»

Учні 7 класу середньої школи №2 починаючи з березня чекали на цікаву історичну екскурсію до Батурина Чернігівської області. Поїздка щораз відкладалася, адже не набиралася необхідна кількість дітей. Втім, коли все владналося радості дітлахів не було меж, адже вони не вперше подорожують країною по історичним місцям. Учитель історії завжди гуртує своїх підопічних для позакласної роботи, тому підозр про ймовірну небезпеку не виникало ні в кого. Єдиною, хто не бажав їхати була учениця 7 класу. Дівчинка говорить, що відчувала якусь небезпеку, тому й не хотіла їхати, але гроші вже були заплачені, тому довелося.

13-річна Ліза Глушкова нині перебуває у дитячій міській клінічній лікарні міста Полтави, як і ще 4 її однокласники. У дівчинки констатували перелом правої ключиці та підвивих шийних хребців. Найближчі днів десять вона перебуватиме у нерухомому стані, адже петлі, накладені для витягнення шийного хребта, не дають змоги рухатися.

«Спочатку у нас пробило одне колесо, - пригадує Ліза, - водій його поміняв, за Пирятином пробило вдруге, потім як закрутило, як понесло автобус і ми опинилися у кюветі. У той момент ніхто не кричав, тільки наша однокласниця у повній тиші вигукнула «я знала, що ми перевернемося». Вилазили з автобуса усі самостійно через лобове скло. Почали зупинятися автівки, пропонували допомогу. У прилуцьку лікарню нас довіз звичайний рейсовий автобус, який проїжджав у той момент.»

Налякані та шоковані діти так і не доїхали до місця призначення. У лікарні їх зустріли словами «є гроші – будемо лікувати нормальними препаратами, немає – тим, що є». Приміром, у Лізи виявили перелом лівої ключиці, запропонувавши накладення якісного гіпсу, лікарі сказали, що треба заплатити гроші. На щастя, у дівчинки якраз було 47 гривень, це те, що мама дала на екскурсію. У кого грошей не було, то тих лікували чим завгодно. Втім, забігаючи наперед, хотілося б відзначити те, що прилуцькі лікарі переплутали ліву з правою стороною, адже перелом був не лівої ключиці, а правої (такий діагноз поставили полтавські медики, які потім знімали гіпс з однієї сторони і накладали на іншу, причому безкоштовно!). Стосовно ж лікування інших дітей, які скаржилися на болі в животі, на голові та кінцівках, лікарі говорили, що явних ушибів та ссадин не має, тому й лікувати там нічого. Після лікарні дітей направили до ДАІ.

«Коли дочка сказала, що вони перевернулися і вона себе погано почуває, я ледь не знепритомніла»

Мама 13-річної Наташі Ярошенко теж не приховує сліз від спогадів, про страшну суботу.

«Після 9 ранку зателефонувала дочка, - говорить жінка, - це був жах. Ми одразу взяли з чоловіком машину і поїхали за 300 кілометрів, аби забрати дитину. У Прилуках неприємно вразили усі, а головне лікарі. Жодної довідки про ушкодження дітей вони не надали. Огляд постраждалих був настільки поверхневим, що навіть, не маючи медичної освіти, ми розуміли, що наші діти нікому не потрібні. Єдині, хто зі співчуттям поставилися до нас – це працівники ДАІ, які і нагодували наших діток, і прихистили.»

Дочекавшись доки їх відпустять, батьки забрали дітей і поїхали додому. Втім, вже у Полтаві, не заїжджаючи по домівках, усі, як один відправилися до полтавських медиків, адже діти почувалися вкрай погано.

«Ми ледве доїхали, - продовжує жінка, - усі діти були білі, як крейда, трималися один за одного, словом боялися їхати. Кожна ямка і вони хапалися хто за коліна, хто за нас. На це страшно було дивитися.»

До речі, до цього часу до батьків жодного разу не звернулися з фірми, яка організувала екскурсію, стосовно виплати матеріальної компенсації.

«Постраждалі у ДТП діти народилися у сорочці»

Микола Гриценко, завідувач дитячої міської клінічної лікарні м. Полтави, особисто приймав дітей у відділенні. Полтавські медики вже знали про ситуацію, тому були напоготові. Близько 17 години ціла бригада лікарів вже оглядала потерпілих.

«З шести оглянутих дітей, - говорить Микола Гриценко, - ми госпіталізували чотирьох. В усіх були однотипні травми – струс головного мозку, закрита черепно-мозкова травма, переломи, підвивихи шийних хребців. Можна констатувати, що діти «народилися у сорочці», адже такі ушкодження для таких дорожньо-транспортних пригод зовсім нетипові, зазвичай до всього вищевказаного додаються ще й розриви внутрішніх органів, але, на щастя, цього не сталося. Наші прогнози досить таки позитивні. Діти йдуть на поправку, їхній стан ближчий до задовільного. Днів за десять, я думаю, вони повернуться додому.»

«Хто крайній?»

У цій історії залишається дуже багато питань у правоохоронців як до організаторів екскурсії, так і до перевізника. Намагаючись розібратися у ситуації ми спробували звернутися до керівництва середньої школи №2, але її директриса зіслалася на зайнятість та проведення уроку, тому коментувати і говорити на цю тему відмовилася. Поговорити з самим учителем, який супроводжував дітей, теж не видалося можливим, адже він на лікарняному. Стосовно ж туристичної фірми, яка пропонувала екскурсію, то вона чомусь уже зачинена. Втім, працівники ДАІ Полтавщини вже встигли зафіксувати ряд порушень відносно самого перевізника.

Юрій Сулаєв, керівник прес-служби обласного управління міліції, говорить, що на сьогодні вже встановлено фальсифікацію та підроблення деяких документів, які надавали право водієві займатися перевезенням.

«По-перше, заявок на супровід ДАІ не подавали, а присутність групи супроводу автоінспекції є обов’язковою під час екскурсійних турів дітей, також водій за останній рік не виконав жодного припису щодо усунення недоліків, виявлені працівниками ДАІ, по-друге, напередодні поїздки водій не пройшов технічного огляду (про це свідчить відсутність штампу), медичний же огляд був підроблений. По-третє, стаж водіння для здійснення таких перевезень повинен бути не менше 5 років, а у водія він не перевищував навіть 12 місяців, по-четверте, сумнівності додало і те, що мікроавтобус, який знаходиться у користуванні цього перевізника зареєстрований у Полтаві, а от талон технічного обслуговування чомусь зроблений у Києві. Що ж стосується роботи самого турагенства, то його уже перевіряють працівники державної служби по боротьбі з економічними злочинами. Окрім цього працівники ДАІ Полтавщини уже підготували і подали подання про позбавлення ліцензії на здійснення перевезень даного горе-перевізника, - підкреслив Юрій Сулаєв.»

Дідусь Лізи Горшкової, який власне й звернувся до нас, говорить, що не хоче «крові», аби тільки почули і зробили висновки.

«Нехай нам хоча б повернуть кошти, 140 гривень, за екскурсію, - продовжує тему чоловік, - повернуть кошти за страчений мобільний телефон під час аварії, і все.»

P.S. Батьки до цього часу не можуть оговтатися від того, що сталося. Єдине, чому вони радіють – це те, що їхні діти – живі. Втім, не за горами літо і час активізації таких екскурсійних турів, а в їхньому розмаїтті можна легко розгубитися і довірити своє чадо не тим, кому треба, адже не секрет, що більшість з псевдо організаторів «легкого і веселого відпочинку» просто заробляють гроші, не задумуючись над наслідками. Прикро, що сьогодні відмовляються говорити і давати бодай якісь пояснення і школа, і туристична фірма, відтак, можна говорити, що мовчання – це ознака «величезної прогалини», яка ледь не коштувала дитячих доль.

Окремо хотілося б сказати наостанок і про прилуцьких медиків. Олексій Горшков говорить, що не повинно бути такої медицини, яка не несе відповідальності за життя людини, яка потрапила до них у кабінет, а надто коли це стосується дитини. Помиляються усі, але ціною дитячого здоров’я – не припустимо ні з морально-етичного боку, ні з професійного.