В Полтаві спіймали 18-річного нелюда, який наніс незнайомці 15 ножових поранень

Отримавши від нападника більше десяти ножових поранень в живіт та груди, дівчина вижила і тепер має свого янгола – охоронця в особі слідчого Ленінського РВ міліції Дмитра Сойми, який незважаючи на заборони, самотужки довіз її до лікарні. Якби не відданість молодого міліціонера, то вже за декілька хвилин юначка стекла кров’ю і померла б на порозі тітчиного магазину.

19-річна студентка з міста-герой Харків приїхала до Полтави погостювати у своєї тітки. Якось повертаючись додому одного тихого літнього вечора до дівчини поблизу колій, які прокладені в мікрорайоні Лісок, причепився незнайомець з проханням дати мобільний зателефонувати, бо свій начебто десь загубив. Дівчина відмовила, пояснивши, що грошей на рахунку немає. Та на цьому нічне «рандеву» не закінчилося. Він йшов чи то за нею, чи то поряд, намагаючись зав’язати хоч якусь розмову. Провівши жертву до гаражів, кривавий залицяльник почав відбирати сумку, в якій знаходилися документи, телефон та незначна сума грошей. Дівчина віддала сумку та благала її не чіпати, але у нелюда були інші плани…

“Я наказав їй мовчати, а вона кричала, тому й дістав ножа …” – пояснив пізніше 18-річний душогубець правоохоронцям.

Після того, як лезо виблиснуло у руках нападника, він почав ним безжально «кромсати» юне тіло дівчини. Як потім нарахують медики, близько 15 ножових поранень. Закривавлене тіло залишив, а сам накивав п’ятами у невідомому напрямку. Дівчинка, зібравшись з останніми силами, намагалася то йти, то повзти, аби тільки дістатися до тітки, яка працює в одному з магазинів неподалік.

Володимир Москаленко, начальник Ленінського РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області, говорить, що після того як пролунав телефонний дзвінок до чергової частини райвідділу, мобільна група одразу прибула на місце пригоди. Потерпіла була в жахливому стані і жити, як потім заявили медики, їй залишалися лічені секунди.
Дмитро Сойма, слідчий слідчого відділу Ленінського РВ, був одним із перших у справі по рятуванню життя дівчинки. Він розповів, що переїзд, де все відбулося, був закритий і карета швидкої допомоги ніяк не могла потрапити на місце пригоди. Не зволікаючи з часом, а головне не ризикуючи життям потерпілої, міліціонер взяв на руки непритомну дівчину, загорнув у ковдру, та, помістивши її в службовий автомобіль, сам доправив бідолашну до лікарні.

Правоохоронці дві доби молилися за долю потерпілої. Паралельно з цим, оперативники не припиняли розшукувати кривавого злочинця. Вражало й те, що дівчинка, переживши такий шок та прийшовши до тями, змогла одразу детально й влучно описати свого кривдника, що й стало в нагоді оперативникам.

“За декілька днів після трагедії до райвідділу звернулася жіночка з заявою про те, що у неї зник син, – продовжує Володимир Леонтійович, - як виявилося за описом дуже схожий на особу розшукуваного нападника.”

Потім з’ясувалося й те, що разом з хлопцем з дому зникло два кухонні ножі, а знайдена закривавлена футболка у його кімнаті й зовсім розвіяла сумніви міліціонерів щодо причетності безвісти зниклого до даного злочину.

Тиждень – рівно стільки часу правоохоронці витратили на пошуки молодого душогубця, аж поки не вийшли на його слід. Він відсиджувався в селі Копили Полтавського району, де й був затриманий.

В цей же час медики боролися за життя дівчинки. Діагноз, з яким потрапила вона до лікарні, був невтішним – множинні проникаючі колото-різані поранення грудної клітини та брюшної стінок з ушкодженнями внутрішніх органів грудної та брюшної порожнини, внутрішня кровотеча… Така жахлива ціна нікчемного закомплексованого бажання виразити себе хоч у чомусь…

На сьогоднішній день юна гостя, візит якої на Полтавщину запам’ятається їй на все життя, почуває себе більш-менш добре. Мріє вже якомога скоріше одужати, повернутися додому, до свого студентського життя та забути про той жах на коліях…

Щодо юного нападника, то на нього чекає частина 4 статті 187 Кримінального кодексу України (розбій), згідно якої не бачити відчайдусі волі строком до п’ятнадцяти років.

Говорять, що в житті завжди є місце подвигу… Так сталося і в нашій історії… Той молодий слідчий, у якого на практиці такий випадок стався вперше, на свій страх та ризик, порушуючи всі встановлені правила, взяв на себе велику відповідальність і, на щастя, врятував життя дівчинки. Це воістину людський вчинок, що заслуговує на безсумнівне визнання!