Вибивши силою у 77-річного дідуся пенсію, двоє молодиків подалися до Кременчука розважатися

На краю села Дмитрівка Кременчуцького району розташовано декілька хат. Здебільшого там одиноко проживають пенсіонери, які утримують невеличке господарство, обробляють свій клаптик землі. До села мало коли приїжджають чужинці. Зрідка до стареньких навідуються родичі чи близькі люди.

Село жило своїм життям, поки до одного із місцевих дідусів не навідалися двоє молодиків з Кременчука. Хлопці приїхали погостити до свого знайомого діда Василя, який не раз запрошував їх до себе на гостини. У селі дід мав погану репутацію. Він мав судимість, любив збирати гучні гулянки, випивати та «прощатися» з гостями стусанами.

21-річний Петро та 17-річний Микола подалися до Дмитрівки за черговими пригодами. З гостинців – лише горілка, вино та пиво. Микола, не дивлячись на свій юний вік, вже мав дві судимості за крадіжки та грабежі. Петро потоваришував з ним ще в училищі, де хлопці разом здобували професію маляра-штукатура. Гулянки та випивка зблизили товаришів. От і цього разу вони з радістю погодилися приїхати до діда Василя.

Чоловіча пиятика вийшла на славу. Пляшки одна за другою ставали порожніми. Ведучи задушевні бесіди, молодь скаржилася господареві на нелегке життя та постійний брак коштів.

«Слухай діду, а в кого тут гроші водяться?» - запитали молодики співпляшника. Той, не довго думаючи, згадав про свого одинокого 77-річного сусіда. «Є тут поруч один дід, сам живе, пенсію складає, сходіть до нього!» - порадив Василь своїм гостям.

На годиннику було близько першої години ночі. Молодики швидко зібралися з духом, випили ще по чарці, а щоб їх ніхто не впізнав, змайстрували з дідових штанів маски з прорізами на очах. Хата «заможного» дідуся знаходилася біля Василевої через город.

Швидко перелізши через паркан, хлопчаки підійшли до хати та побачили у вікно, що господар дивиться телевізор. Обережно витягнувши скло у вікні веранди, один з них проліз всередину та відкрив двері іншому.

Що було далі, розповів сам потерпілий дідусь: «Я саме збирався лягати спати. Вони накинулися на мене зненацька, як звірі, та почали лупцювати по голові. Де гроші? Давай гроші! Постійно повторювали вони!» Дідусь згадує про недавніх гостей не охоче. «Навіщо ж бити? Я ж не противився і одразу показав на згорток з грошима.»

Тієї ночі хлопці забрали у дідуся дві тисячі гривень. Також у одній із кімнат молодики натрапили на мисливську рушницю, яку також прихопили із собою. У синцях та крові дідусь лишився лежати на підлозі. Нічні гості покинули його та подалися на залізничну станцію. По дорозі компанія вирішила позбутися рушниці. Бо надто не хотілося привертати до себе увагу в потязі. Тож розбійники скинули зброю та маски в кущі, поблизу колій.

На ранок товариші прибули в Кременчук, видзвонили ще одного друга та подалися до бару. Друг прибув не сам, а в компанії дівчат. Весь день молодь весело відпочивала на пенсію бідолашного старенького. Надвечір того ж дня Петро, чи то совість прокинулася, чи гроші скінчилися, чи то з цікавості, вирішив повернутися до будинку бідолашного старого.

Начальник Комсомольського міськвідділу Ігор Туль говорить, що приказка, «злочинець завжди повертається на місце скоєння злочину», черговий раз підтвердилася.

«Отримавши повідомлення про розбійний напад на пенсіонера, на місце скоєння злочину одразу прибула слідчо-оперативна група, - розповідає Ігор Григорович. - Ми почали відпрацьовувати декілька версій. Одна з них – до злочину причетний раніше засуджений сусід. Тим паче, що сліди чоловічого взуття, залишені на снігу, вказували на напрямок руху підозрюваних осіб.»

Під час відпрацювання території та огляду місця скоєння злочину, оперативники помітили молодого чоловіка, який неподалік ходив кругами поблизу будинку пенсіонера. Міліціонери наблизилися до загадкового молодика та поцікавилися його документами. Той почав помітно нервувати та щось незрозуміле говорити. Звернувши увагу на взуття хлопця, підошва яких повністю співпадала із залишеними слідами на снігу, правоохоронці не мали сумнівів, що цей молодий чоловік блукає тут неспроста.

Зізнавшись у скоєному в міліції, Петро дуже шкодує про свій вчинок. Соромлячись та відводячи очі, він запевняє, що всьому виною стала горілка. «Мені дуже шкода дідуся, я просто дуже напився і не розумів, що роблю, - розповідає Петро, - я саме йшов до діда просити пробачення! Хотів запропонувати піклуватися за ним, поки той не одужає!»

Що ж, на заваді «добрим» планам Петра вчасно стали працівники комсомольської міліції. Наразі обоє підозрювані затримані. Відносно них порушено кримінальну справу за частиною 3 статті 187 Кримінального кодексу України – розбій. За законом молоді хлопці можуть отримати покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна.

На щастя бідолашний дідусь вижив і навіть відмовився від належного медичного лікування. Від численних синців, його обличчя все посиніло, очі набрякли, а внаслідок перебитих щелеп від ледве відкриває рот.
Надто дорогою ціною старенький поплатився за веселі одноденні розваги кременчуцьких молодиків. Борони Боже кожного від таких «добродіїв»...