Жінки за п’ятдесят, коротка зачіска, безлюдна місцевість – за такими ознаками обирав жертв 27-річний грабіжник, який приїздив до Полтави з Лубен за золотими ланцюжками, які він професійно зривав серед білого дня із полтавських панянок.
Починаючи з червня місяця, Максим (ім’я змінено, - від авт.) все частіше приїздив до Полтави. В Лубнах він проживав разом з матір’ю та батьком. Перебивався тимчасовими заробітками – ремонтував дахи будинків.
«У Полтаву я приїздив на автобусі за будматеріалами, - розповідає Максим. - Якось мені не вистачило грошей на чергову партію матеріалів, а тому вирішив зірвати золото. Місто я знав добре, оскільки три роки навчався в полтавському університеті, а потім був відрахований за власним бажанням. Близько 14-ї години дня я був в районі вулиці Зигіна. Біля одного із під’їздів на лавочці я побачив жінку, на шиї якої висів золотий ланцюжок. Я підійшов до неї ближче і подивився на ланцюжок, потім відійшов від неї, а трішки згодом підбіг та зірвав ланцюжок».
Зірвавши ланцюжок, Максим побіг за будинок, де перейшов на ходьбу та пішов у бік вулиці Жовтнева. Звідти зателефонував своєму товаришу, який працює в ювелірній майстерні.
«Я зателефонував другу та сказав, що в мене є золотий ланцюжок і я хочу його продати, - розповідає Максим, - той поцікавився де я взяв цей ланцюжок. Я сказав, що він мій. Ми з ним домовилися про зустріч. За ланцюжок мені дали 1400 гривень. Після цього випадку, ввечері я повернувся до Лубен».
Витримавши паузу, в серпні Максим знову приїхав до Полтави. Близько 14-ї години він проходив по вулиці Ватутіна. На зустріч молодику йшла жінка 45-50 років, з коротким волоссям, на шиї якої був золотий ланцюжок. Спритник знову вирішив зірвати золото.
«Коли жінка зайшла в під’їзд будинку, я пішов слідом за нею, - говорить молодик, - підіймаючись між 2 та 3 поверхом, я підбіг до неї ззаду та зірвав з її шиї золотий виріб. Жінка щось мені кричала, я не запам’ятав що. Ланцюжок я не зміг зірвати, а зірвав лише золотий кулон в формі шестикутної зірки. Потім я вибіг на вулицю та побіг в сторону вулиці Жовтневої. Я знову зателефонував своєму знайомому. За кулон я отримав 280 гривень.»
Інші два рази Максим діяв за тим самим «сценарієм». Приїхав, обрав чергову жертву, зірвав ланцюжок, здав, отримав гроші й повернувся додому. Безкарність та азарт від «легких» грошей все більше затягували…
Остання спроба здати ланцюжок потерпіла фіаско – Костянтин Матяш, заступник начальника відділу карного розшуку Октябрського райвідділу міліції міста Полтава, зупинив хлопця на одній із вулиць для перевірки документів. Надмірна знервованість та рваний ланцюжок у руці видала хлопця правоохоронцю.
«Складність у розкритті даного злочину полягала у тому, що хлопець мешкав в іншому місті, - говорить Сергій Бейгул, перший заступник начальника Октябрського райвідділу міліції. – Скоївши злочин, він довго не з’являвся у місті, а тому нам потрібен був час, щоб його знайти. Молодий чоловік вже притягувався до кримінальної відповідальності у вересні 2010 року за грабіж та наркотики. Під час скоєння нових грабежів він знаходився на виправному терміні».
Наразі Максим знаходиться під арештом в СІЗО №23 міста Полтава. Порушено кримінальну справу за статтею 186 Кримінального кодексу України – грабіж. На питання з чим пов'язаний вибір жертв хлопець відповів: «Жінки в такому віці за мною вже не побіжать, а з короткими зачісками – легше зірвати ланцюжок та й жінці не так боляче …»