Напад стався близько восьмої години ранку по вулиці Олександра Лютого. Одинадцятирічна дівчинка, прямуючи до школи, ще здалеку побачила чоловіка, який стояв попереду на тротуарі. Він здався їй підозрілим, тому школярка вийшла на проїзну частину дороги та обійшла його стороною. Однак, молодик пішов за нею.
«Він пришвидшив крок і дуже швидко мене наздогнав. Ззаду схопив за рюкзак та потягнув у кущі, які були біля дороги - говорить Вікторія. – Там повалив на землю, однією рукою закрив мені рота, а другою бив по обличчю». Під час ударів нападник послабив руку, якою прикривав своїй жертві рота, і дівчинці вдалось закричати. Крики про допомогу не вписувались у сценарій нападника, тому він дещо розгубився. Цим і скористалась дівчинка. Вона вислизнула з-під нападника та стрімголов побігла геть.
Пробігши по вулиці декілька сот метрів, перелякана школярка зустріла незнайому жінку та попросила у неї допомоги. За декілька хвилин до них підійшов і незнайомий чоловік із велосипедом – він саме проводив до школи свою малолітню доньку. Незнайомцем виявився військовослужбовець навчального центру військ зв’язку, що дислокується у місті Полтаві. Дізнавшись від потерпілої про те, що сталось, він вскочив на велосипед та поїхав на пошуки зловмисника.
«Дівчинка дуже чітко описала зовнішність нападника та показала напрямок, куди він побіг – розповідає Віталій Дмітрієв. – Я вирішив будь-що його наздогнати, адже якщо його не зупинити сьогодні, то завтра він зможе напасти і на мою доньку. Я їхав вулицями і розпитував зустрічних, описував їм зовнішність хлопця – вони підказували в якому напрямку він пішов. Через деякий час я його побачив і він, зрозумівши, що я їду саме за ним, почав тікати». Погоня закінчилась дуже швидко: фізично підготовлений військовослужбовець без особливих зусиль зумів подолати опір нападника і «скрутити» йому руки. Слідчо-оперативній групі Київського РВ, яка прибула на місце події, залишилось лише накинути на руки волоцюги наручники та відвезти у райвідділ.
Встановивши особу нападника, міліціонери були дуже здивовані, адже ним виявився двадцятирічний мешканець міста Полтави, який лише у вересні цього року, тобто менше місяця тому, був засуджений до умовного позбавлення волі за пограбування жінки. Згодом вдалось дізнатись, що напад на школярку – це не єдиний злочин, який він вчинив. Виявилось, що за декілька годин до нападу на дівчинку, під покровом ночі, молодик пограбував ще одну полтавку. Крім цього, за описом зовнішності, його впізнала і жінка, яку він серед білого дня вдарив ззаду цеглиною та забрав сумочку у травні цього року.
«У нього очі були, як у звіра. Коли після удару я розвернулась і подивилась у них, то зрозуміла, що за п’ятдесят гривень та дешевий мобільний телефон, який знаходився у моїй сумочці, він готовий був мене вбити» - саме так охарактеризувала грабіжника потерпіла.
Затриманий і справді нагадує звіра, дикого звіра, який, відчувши смак поживи, не може зупинитись ні перед чим. Єдиний вихід, щоб захистити себе від подібних - це помістити їх у клітку.
За словами начальника Київського райвідділу міліції міста Полтави підполковника міліції Ігоря Плахова, саме там, за гратами, і доведеться провести найближчі декілька років затриманому нападнику. Частина 2 статті 186 Кримінального кодексу України (грабіж), за якою відносно нього уже порушені декілька кримінальних справ, передбачає відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк до шести років.
За проявлену сміливість та рішучість під час затримання нападника, керівництво Київського райвідділу міліції міста Полтави в урочистій обстановці на стройовому плацу Навчального центру військ зв’язку, перед усім особовим складом військової частини, нагородило старшого сержанта Віталія Дмітрієва почесною грамотою. Правоохоронці відзначили, що він повів себе як справжній чоловік, проявив ті якості, які і повинні бути притаманними справжньому захиснику Вітчизни.
Володимир Пасічко, помічник начальника Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області