В Полтаві на один день з’явилася унікальна галерея (фото)

6 квітня Кадетський корпус ожив на цілий день. Ініціативна творча молодь Полтави організувала захоплюючу виставку прямісінько всередині цієї монументальної споруди.

Організатори і не очікували, що буде стільки бажаючих показати своє мистецтво і стільки охочих його подивитися. Важко порахувати, скільки точно відвідувачів вмістив Кадетський, бо вони переходили з залу в зал, однак мало яке обличчя, крім, можливо, організаторів та творців, могло трапитися вам двічі.
Вже за півгодини до неофіційного відкриття виставки стіни обвішали картинами та фотознімками, обставили скульптурами та керамікою і навіть ковальськими виробами. Для всіх авторів ледве знайшли достатньо місця.

Крім художньої галереї, Кадетський встиг стати також і сценою — поетичною та музичною. На третьому поверсі полтавські митці читали вірші, грали на музичних інструментах, на другому колектив «YouToo XL» ставили хореографічно-театральну постановку. Члени дискусійного клубу «Squire» підготували перфоменс та інсталяції.
Коридорами, а потім і кімнатами третього поверху блукав таємничий гість — Пірамідоголовий зростом 3 метри. Чоловік у чорному балахоні, з двометровим ножем і скошеною назад чотирикутною пірамідою на ходулях просто ходив між людьми, фотографувався, а глядачі тим часом замислювалися: хто він — уособлення самотнього корпусу, всього сучасного мистецтва з його тяжінням до зображення насильства чи привид цих коридорів?

Однак головним експонатом були не картини чи фото, не поети зі своїми віршами, не інструменти і музиканти, що на них грали, і навіть не Пірамідоголовий. Головне у «Кадетаріумі» — і це відчувалося всюди — Кадетський. Його стіни були полотном, де час і випадкові відвідувачі залишали свої відбитки. Його простір звучав разом з віршами, а акустика викликала захват навіть у тих, хто тут був не вперше. Дивлячись на ці розміри, на можливості, які пропонує Кадетський корпус, дивуєшся, що він досі знаходиться у напівмертвому стані.

Особливо зворушливою, влучною, важливою у цьому сенсі стала експозиція на другому поверсі, біля балкону. Дівчина з незвичайним іменем Квітослава доклала титанічних зусиль: зібрала усі предмети, документи, які знайшла на прибиранні Кадетського корпусу протягом трьох тижнів, і склала їх у папку, як свідчення того, що це місце колись-таки було живим, і що воно таким стане у майбутньому.

«Кадетаріум» показав дві важливі речі. По-перше, серед полтавців дуже багато обдарованих людей — більше, ніж здається. По-друге, серед мешканців міста багато небайдужих, і це вселяє надію.