Більше, ніж про "совок". 16 жовтня полтавчанам покажуть українську версію п'єси "Homo Soveticus" Віктора Шендеровича

Вистава "Homo Soveticus" за п'єсою Віктора Шендеровича, здається, повинна бути буфонадою, веселими похоронами "совка". Але вона виявляється набагато глибшою, містить багато шарів та сенсів, прихованих за часом роздратованими, часом ніжними діалогами старого емігранта і молодої американки. Крім обговорення радянського минулого, героям знайшлося про що поговорити — про самотність, кохання, підлість та відповідальність. За тих, кого ми приручили, і за тих, кого знищили.

Полтавчани зможуть оцінити актуальність п'єси вже 16 жовтня - її покажуть в театрі ім.Гоголя. Детальніше про подію та продаж квитків - на сторінці HOMO SOVETICUS. Американская комедия & советская трагедия.

Постановник Максим Голенко визнає, що п'єса "сидяча", і що одним із найважливіших завдань було внесення драйву, ексцентрики, "щоб дія кипіла". Сцена харківського "ДК Зв'язку" під час здачі вистави і дійсно, ходором ходила.

"Для себе ми зрозуміли, що виключити, що додати. Тим генеральний прогін і був цінний", — зізнався згодом задоволений режисер.

Голенка задля постановки залучив продюсер Михайло Бондаренко. Для його театральної компанії "Ампулка" "Homo Soveticus" — перша власна вистава, хоча сам Бондаренко має великий досвід роботи із театрами, привозив до України відомі спектаклі Романа Віктюка, Євгена Гришковця, театру "Ленком" та інших. П'єсу для постановки йому віддав сам Віктор Шендерович.

"Можна сказати, Шендерович наполегливо, "приперши до стінки", рекомендував мені взяти його п'єсу та поставити в Україні. Ми тоді з Максом робили "Афродизіак" у київському цирку — з тиграми, левами і купою людей. Отримавши від Шендеровича текст, я зрозумів, що Максим повинен його ставити, — згадує продюсер. — Півроку міркували, ліпили "скелети" вистави, наш художник Леся Головач поступово робила декорації".

Коли справа дійшла до вибору акторів, продюсер вже знав, що Гольдінера повинен грати актор Харківського театру ляльок ім. Афанасьєва В'ячеслав Гіндін. А Голенко був упевнений, що Джейн Уотсон краще за усіх зіграє актриса Ольга Жуковцова з Дніпра. Українцям вона відома за роллю помічниці міністра закордонних справ у серіалі "Слуга народу" та зйомках в інших проектах "95 кварталу".

"Я на 250% щасливий, що ми її знайшли. Вона талант, трудяга, репетирувала на нашій базі у Харкові по шість, по дванадцять годин на день, встигаючи при цьому зніматися у Києві та приїжджати до сім'ї в Дніпро", — розповідає Бондаренко.

"Я бачила, що робив Макс Голенко у Києві, тому зустрілася і відразу запитала, як він буде це ставити, — згадує актриса. — Потім мені сказали, що партнером буде Гіндін. Я дзвоню знайомому харківському акторові. Він каже, що Слава — найгеніальніший актор, і це буде для мене велике щастя і тонна досвіду — попрацювати з ним. Так і сталося".

На репетиції пішло менше місяця, розповідає продюсер. До роботи залучили музикантів із харківської групи "SHKLO" — вони писали та виконували для вистави музику, грали невеликі ролі та створювали всі шумові ефекти. Багато хто з самих музикантів отримали театральну освіту, тож зізнаються, що вистава стала для них "віддушиною у щільній музичній роботі". Усього команда "Homo Soveticus" провела 16 надзвичайно насичених репетицій, намагаючись встигнути зробити й спробувати якомога більше.

"Ми — недержавний театр, ми не можемо собі дозволити репетирувати півроку, допоки комунальні послуги, зарплати оплачуються з бюджету, — розповідає Бондаренко. — Я продюсер, я інвестую в спектакль. І як інвестор, я більше за усіх зацікавлений у тому, щоб глядач сприйняв постановку... Якщо глядачеві подобається, він купує квитки, отже, ми зробили якісний продукт, отримали дохід, щоб поставити наступну виставу. Нормальний не-радянський підхід. У нас же вистава якраз про це — позбавлення від "совка".

Зібрана із різних міст команда поділяла думку продюсера й уникала "совка", де тільки можна. Наприклад, п'єса змушувала їх працювати у "розмовному" жанрі. Але режисер винайшов засоби зробити цього "Гольдінера" несхожим на всі інші.

"Цю п'єсу зазвичай ставлять по побутовому, — пояснює Гіндін. — Критикуючи "совок", грають за правилами звичайного радянського соцреалістичного театру — їдять, п'ють, розмовляють. Майже засідання парткому. За те, що нам вдалося уникнути цього, подяка Максимові. Ми відірвалися від землі, від побуту, від соціуму. Ми говоримо про "совок", але ми над ним. Це — більше, ніж просто щодо "совка".

Ольга Жуковцова теж вбачає у виставі щось більше, ніж глузування над типом мислення "homo soveticus": "Вважаю, що любов старшого покоління до Радянського Союзу — це любов до юності. Ось поміркуйте, відправили студентів-фізиків до колгоспу збирати картоплю, за нинішніми мірками — дикість. Але я думаю, що вони там знаходили собі драйв — співали під гітару, танцювали, просто ловили кайф від життя. І ця ностальгія — просто сумування за тим кайфом".

У виставі режисерові та акторам вдається відступити від штампів, яких може очікувати публіка: "старий мудрий єврей", "молода безсердечна американка", "туга за СРСР — дурість", "із Радянського Союзу бігли ідейні антирадянщики". Під час репетицій усі в команді брали участь у створенні вистави, змінювали текст п'єси, актуалізуючи його. Навіть сучасна, здавалося б, авторська редакція 2013 року вимагала правок.

"Там був такий діалог: "Ви що, за Путіна?" — "Так, тому що так їм і треба". Фраза гостра, зі шпилькою, але у нашому сьогоднішньому контексті це ім'я не потрібно, недоречно на сцені, — пояснює Гіндін. — Те ж саме і з Кобзоном — він теж є в п'єсі, але ми його замінили. Ми їх прибрали не тому що "давайте заборонимо", а просто це вже "не в тему", несмачно. Добре, що матеріал дозволяє робити свої, актуальні правки. Адже театр — явище сьогоднішнього дня. Навіть якщо він про давно минулі часи, ми не хочемо робити так, як робили у 1970-х".

Гастрольний тур розпочнеться з Полтави, спектакль пройде 16 жовтня о 19:00 в театрі ім. Гоголя (вул. Соборності, 23), а потім "Homo Soveticus" відправиться далі по Лівобережжі - Дніпро, Київ і Харків. Квитки у продажу

Довідка

"Ампулка" — нове ім'я компанії "Ексклюзив" продюсера Михайла Бондаренка, відома організацією гастролей у Харкові та в інших містах України. Вони привозили Євгена Гришковця, Ніно Катамадзе, The Animals, Орлушу, спектаклі Романа Віктюка, театру "Ленком", Московського академічного театру імені Вл. Маяковського, Театру імені Ленсовєта, Театру імені Моссовєта, "Незалежного театрального проекту", Ризького російського театру.

З новим ім'ям пов'язані й нові сфери діяльності. "Ампулка" вже привозила до Харкова київські вистави "Афродизіак", "Оскар и рожева пані" та "Швейк". Із "Homo Soveticus" починається виробництво власних спектаклів компанії. Також "Ампулка" розпочне видавничу справу — взимку під цим брендом вийдуть перші книги. У планах — театральна премія і театральний фестиваль у Харкові.

Команда вистави:

Михайло Бондаренко (Харків) виступив у якості продюсера вистави. Він відомий як людина, що познайомив Україну з Ніно Катамадзе, що привозив до Харкова Ірину Богушевську і групу "Нещасний випадок", допомагав із гастролями вистави "Оскар и рожева пані" з Ірмою Вітовською у головній ролі (всі гроші, зібрані цим спектаклем у Харкові, пішли на придбання устаткування для Харківського обласного спеціалізованого будинку дитини № 1). Компанія Михайла Бондаренка "Ампулка" продовжує роботу щодо організації гастролей, а "Homo Soveticus" — її перший театральний проект.

Максим Голенко (Київ) — один із найбільш затребуваних театральних режисерів молодого покоління з широкою постановчою географією. Заробив репутацію експериментатора постановками "Вій 2.0", "Попи, мєнти, бабло, баби", "Афродизіак".

В'ячеслав Гіндін (Харків) виконує роль Вудьфа Гольдінера. Його харківська публіка любить за роботи у Театрі ляльок імені Афанасьєва.

Ольга Жуковцова (Дніпро) грає Джейн Уотсон. Вона відома всій країні за роллю помічниці міністра закордонних справ у серіалі "Слуга народу".

Музика та другорядні ролі — зона відповідальності молодої, але вже відомої групи "SHKLO" (Харків).
Сценографію та костюми робить Леся Головач (Київ).
Декорації та технічні рішення — Юрій Бердніков (Харків).
Проекція і візуальні рішення — Альона Овраменко (Київ-Харків).
Художник по світлу — Дмитро Прасолов (Харків).
Звукорежисер Петро Польщиков (Харків).