Звернення до представників Полтавських ЗМІ польського громадянина українського походження

Шановні журналісти та інші представники ЗМІ!

Вирішив звернутися до вас ось з якого приводу. Я уродженець Полтави, але вже багато років мешкаю у Польщі. Так, на жаль, склалося життя. Попри це не втрачаю зв’язку з Батьківщиною, та не хочу бути стороннім спостерігачем суспільних процесів, які в ній тривають. Зрадів, почувши, що Полтавському аеропорту надали статус міжнародного. Та вся радість розвіялася, коли наштовхнувся на інформацію, що міжнародному аеропорту планують надати ім’я Івана Мазепи, яке і у Європі, а насамперед у Польщі та Швеції, сприймається, м’яко кажучи, неоднозначно.

Більш за все мене дивує наше недбале та негідне ставлення до власної історії. Ми її весь час намагаємось переробити під якісь ідеологеми, не враховуючи те, що у Європі відношення до минулих подій зовсім інше. У Європі не історія переробляється під короткочасні політичні уболівання, а політика формується згідно з історичним досвідом. Наприклад, у Польщі, часто всупереч зовнішнім проявам, ніхто нічого не забуває. І до, вихованця ієзуїтського "Суспільства Ієсуса", поляка Івана Мазепи ставлення не саме краще, якщо не сказати, презирливе. Тому що насамперед він не Росію зрадив, а Польщу та її інтереси причому двічі. Перший раз, коли перейшов від короля Польщі Яна Казимира до отамана Дорошенка, який мріяв підкласти Україну під Османську імперію та воював проти Польщі. Другий раз, коли Іван Мазепа, вже з гетьманскою булавою вірно служив російському царю та на протязі 20 років наносив Польщі великі збитки та сприяв зміцненню могутності Росії.

Шведи ж не можуть вибачити Мазепі те, що саме він підштовхнув їх короля Карла XII під час Північної війни йти на Росію не через Смоленськ, а через Україну, обіцяючи йому підтримку та забезпечення провіантом. Але в Україні шведського короля чекали замкнені брами міст, партизанський рух та відсутність якої б то не було підтримки, тому що тоді в Україні Мазепу з-за його політики підтримували лише одиниці з козацької старшини. А потім, вже коли Карл XII потерпів поразку під Полтавою, зрадив і його, пообіцявши Петру за прощення та булаву викрасти шведського короля та доставити його у кайданах до царського двору. Здійснити цей намір він не зміг, лише тому, що російські драгуни перехопили його лист до Станіслава Лещинського, в якому Мазепа називає Україну польською "отчиною" та пропонує доставити йому Петра, так само, як Петру пропонував доставити Карла XII. Цей лист поставив остаточну крапку у низці зрад та лишив його наміри відносно шведського короля нездійсненими. І цей лист є історичним фактом. І якщо безпосередній учасник тих подій камергер Карла XII Густав Адлерфельд, який написав історичні записки про Полтавський похід шведського короля, тоді ще цього не знав, то потім, коли в історичній перспективі ця неприваблива правда вилізла на поверхню, шведи швидко переглянули своє відношення до українського гетьмана. Зверніть увагу: ні в Польщі поляку Івану Мазепі нема пам’ятників, ні в Швеції - союзнику їх легендарного короля.

До чого я це веду? Кожен народ, кожна держава шанують тих діячів, які служили їм і зробили значний вклад у їх розвиток. Оскільки інтереси у різних держав та народів різні, нерідко суперечливі, тому і герої у кожного свої. І кожен народ своїх героїв шанує. Тільки в нас в Україні героями роблять тих, кого у цю хвилину вигідно та зручно комусь шанувати, але не нам.

Я розумію, що з Мазепи в Україні з нелегкої руки українських істориків школи М. Грушевського та представників канадської діяспори (які до речі мають великий корисний інтерес у справі фальсифікації нашої історії) зараз намагаються зробити борця за її незалежність. Але ж історична дійсність цьому суперечить. Дуже багато фактів, які свідчать, що Мазепа був борцем лише за власну булаву та кишеню, встигнувши за своє життя зрадити всі держави, яким служив. І українському народові він не приніс за час, коли був при владі, нічого окрім зубожіння та роздраю. Одне те, що він заради вдоволення своїх власних амбіцій підштовхнув шведського короля йти на Росію через Україну, тобто підставив свій народ під грабіж та насильство з боку іноземної армії, свідчить про те, що долею та майбутнім українського народу він не опікувався ані скільки. Саме тому українці тоді його не підтримували. Задамося ось такими питаннями: гетьман Мазепа приніс в Україну мир? За часи його гетьманства зріс рівень життя пересічних українців? Він вніс який-то значний внесок в українську культуру? Навпаки! За його часи Україна перетворилася на поле бійки, яку вели меж собою її сусіди. На протязі життя він обіцяв польському королю Правобережжя, російському царю – Лівобережжя, разом з Дорошенко воював за інтереси Туреччини, з Польщею – проти Росії, з Росією – проти Польщі, з шведським королем – за інтереси Швеції проти Росії та Польщі разом. А тим часом у країні зростав занепад, посилювався панський ярем та зубожіння населення. Така ось історична правда про Мазепу. Тому не варто нам нехтувати цією історичною правдою заради короткочасних історичних коливань, тим більше заради чиїх-то сторонніх інтересів. Тоді і наші західні партнери будуть до нас ставитися чемно та з повагою.

Мене, і не тільки мене, інколи вражає та ображає зневажливе ставлення поляків до нас, українців. Але, треба визнати, що ми самі тому сприяємо, насамперед зневажливим ставленням до своєї історії.

Невже земля Полтавщини, яка на протязі історії справедливо вважалася духовним центром України, бідна на гідних культурних та суспільних діячів різних епох та часів, щоб треба будо називати міжнародний аеропорт ім’ям відверто сумнівного історичного персонажу, який, крім війни та горя, не приніс Україні нічого? І до якого, як у Європі, так і на Полтавщині ставлення дуже й дуже неоднозначне. Хіба полтавець І. Котляревський, який заклав основу нової української літератури, не заслуговує на те, щоб його ім’ям був названий міжнародний аеропорт? Чи уродженець Полтавщини М. Гоголь, який оспівував Полтавщину у своїх безсмертних творах? Чи композитор М. Лисенко, який й досі вважається найвидатнішим українським композитором? Чи не ходив Полтавщиною великий український філософ Г. Сковорода? Або не співала у її садах свої пісні легендарна Маруся Чурай? Чи не виховала Полтавщина великого математика В. Остроградського? Чи в першій чверті ХХ сторіччя не розрахував у Полтаві можливості космічних польотів у межгалактичному просторі Ю. Кондратюк?

Я весь час думаю, чому забуваються усі ці славетні імена, а перевага надається Мазепі, який до всього ще був самогубцею? Навіть з того боку, що "як ви човен назвете, так він і попливе", не варто було б називати аеропорт ім’ям самогубці.

Невже важко поставити питання майбутньої назви аеропорту на суспільне обговорення, щоб люди самі вирішили, хто їм ближче? Але ж, не важко припустити, що з боку нинішніх очільників Полтавщини, таких як Головко та Белокінь та інші, мабуть присутній чималий корисний інтерес, щоб намагатися назвати аеропорт не так, як треба, а як замовляють керівники різноманітних американських програм по спотворенню нашої історичної пам'яті, що зараз наполегливо втілюються у Полтавщині. Ці діячі добре знають, як насправді більшість полтавців ставиться до Мазепи, тому й намагаються зробити цю негідну справу не своїми руками, а руками різних політичних найманців та бешкетників типа "свободівцев" тощо. Та ні до чого тямущого таке вирішення питання не призведе, тільки протистояння у суспільстві ще більше загострить. Мазепа й мертвий тягне війну в нашу Батьківщину.

Тому я звертаюся до представників ЗМІ: панове, у кого ще лишилися совість та мужність, оприлюдните цей мій лист, щоб рідна Полтавщина змогла почути мій далекий голос, та назвати свій аеропорт таким ім’ям, навкруги якого нема ні війни, ні зрад, ні суспільного протистояння!