«Вояж» 13-річного хлопчика від Полтави до Молдови… у резинових тапках та драних шкарпетках

Щоб не ходити до школи, 13-річний підліток вирішив поїхати до свого батька у сусідню державу. І хто знає, як далеко він міг заїхати та у яку халепу по дорозі міг потрапити, якби не чуйне серце небайдужої жінки з Полтави.

Недільного вечора Людмила Петрівна по вулиці Зіньківській зустріла хлопчика років дванадцяти, який розповів їй, що самостійно, без супроводу дорослих, приїхав до Полтави. Одяг на дитині був дуже брудний, на ногах, незважаючи на осінню пору – лише відкриті резинові тапки, які були одягнені поверх таких же брудних і рваних шкарпеток. Зустрівши дитя на вулиці, Людмилі Петрівні стало шкода підлітка, тому вона зупинилась та вирішила запропонувати якусь допомогу. Коли ж побачила перелякані очі хлопчика, зрозуміла, що допомога йому просто необхідна.

«Він представився Дмитром. З перших слів я зрозуміла, що спілкуюсь не з хлопчиком, який живе на вулиці і почуває себе тут «як риба у воді», а з переляканою дитиною, яка потрапила у якусь складну ситуацію, - говорить Людмила Петрівна. – Він дуже легко пішов на контакт і розповів мені, що проживає в одному із сіл Шишацького району нашої області і до Полтави приїхав з дозволу батьків, щоб купити собі взуття. Однак те, як він був одягнений, примусило мене засумніватись у щирості його слів: ну хто із батьків відпустить тринадцятирічну дитину саму до іншого міста, та ще й у такому одязі?»

Жінка запросила підлітка до себе додому та запропонувала йому поїсти. Смакуючи домашні страви, зголоднілий юнак зізнався, що втік із дому. Почувши це, Людмила Петрівна негайно зателефонувала до Київського райвідділу міліції.

Коли до квартири полтавки прибули працівники міліції, то побачили перед собою хлопчика, який мало нагадував того, якого вона описувала по телефону. Як виявилось, милосердна жінка не лише нагодувала дитину, але й повністю переодягнула його у речі свого онука і він, як кажуть, «став схожим на людину».

Поспілкувавшись із Людмилою Петрівною та отримавши від неї усю необхідну інформацію, правоохоронці посадили юнака до службового авто та повезли до райвідділу. Тут з’ясувалось, що хлопчик і справді проживає в одному із сіл Шишацького району у багатодітній родині. Його батько, молдаванин за національністю, більше десяти років тому залишив родину, тому мати виховує дітей самостійно.

Щодо мети поїздки до Полтави, то жінці, яка його «обігріла та нагодувала» підліток сказав неправду. Працівникам райвідділу він зізнався, що втік із дому і їде до свого батька у Молдову. Єдиною причиною своєї втечі хлопчик назвав небажання ходити до школи. У цьому році він пішов до шостого класу і йому дуже важко дається навчання. Наявність якихось сімейних конфліктів, чи конфліктів у школі, які могли призвести до втечі, підліток категорично заперечує (їх відсутність в подальшому підтвердили і його рідні). В цьому році у школі почали вивчати географію, тому він добре затямив де знаходиться Молдова і як «по карті» можна туди дістатися. Наважився їхати Дмитро саме зараз, тому що назбирав для цього грошей – аж двадцять гривень. Про свій брудний одяг, у якому вирушив у далеку дорогу говорить, що порався по господарству - у чому був одягнений, у тому й поїхав. В обідню пору автобусом він дістався до Полтави, тут на автовокзалі збирався переночувати і зранку наступного дня знову автобусом їхати до Києва, звідти - поїздом до Молдови. Адреси місця проживання свого батька він не знав. Все що було відомо про батька – його прізвище, ім’я та по батькові і підліток щиро вважав, що цього буде достатньо, аби знайти татка у чужій державі.

З’ясувавши усі обставини «втечі», працівники чергової частини Київського РВ зателефонували до районного відділу міліції за місцем проживання хлопчика. Там повідомили, що рідні та близькі Дмитра до них із заявою про зникнення не зверталися, однак даного підлітка вони знають, так-як він неодноразово раніше втікав з дому. Сестра хлопчика, з якою полтавські правоохоронці ввечері зв’язались телефоном, повідомила, що зникнення Діми вони уже помітили і самостійно шукають його у сусідніх селах. Приїхавши наступного дня до Київського райвідділу міліції за братом, вона розповіла, що Діма є «важким підлітком» та доставляє багато клопотів у вихованні як матері, так і педагогам у школі. Він уже декілька разів втікав із дому, однак далі сусідніх сіл нікуди раніше не їздив. Вона підтвердила те, що його батько і справді молдаванин, однак де саме він зараз проживає ніхто із родини не знає.