Громадська організація «Небайдужі жінки Донбасу» розпочала свою роботу у Полтаві ще з початку 2015 року.
Більшість людей, які входять до її лав – жінки-переселенки зі східних областей України. Їхня мета – допомагати внутрішньо переміщеним особам. Голова організації
Юлія Плужник розповіла, що, допомагаючи іншим, часто допомога необхідна була і їй та її коліжанкам:
– Щосили намагаємось допомогти людям, які опинились в складній життєвій ситуації. Наша діяльність – багатоаспектна. Починаючи від допомоги в пошуку житла, роботи, закінчуючи продуктами харчування та одягом як для діток, так і дорослих. Ми завжди мріяли про розширення, адже часто нашій діяльності банально не вистачало місця для реалізації.
За підтрики міської влади
по вулиці Героїв Сталінграду, 28 було відкрито центр громадської організації «Небайдужі жінки Донбасу».
Хоч кімнати у центрі ще пустують, але жінки вже наперед розпланували їхнє призначення. Говорять, що обов'язково буде безкоштовна перукарня, послуги з ремонту одягу, першочергово – заняття гуртків для діток, адже найперше, чого вони потребують – психологічної реабілітації, продовжує Юлія Плужник:
– У нас є кілька гуртків для малечі за різними направленнями. Це і розвиваючі заняття, і активні фізичні, і такі, що допомагають дитині пристосуватись до нового для неї навколишнього середовища. Зрозуміло, що маленькій дитині не під силу розібратися чому вони з батьками покинули домівку, чому не можуть повернутись назад. Аби діти продовжували нормальний розвиток, не замикалися у собі ми багато уваги приділяємо саме психологічній реабілітації.
Перерізати червону стрічку запросили міського голову
Олександра Мамая. Після урочистої церемонії відкриття гості та усі присутні оглянули приміщення. Очільник Полтави зауважив, що співпраця з організацією сприятиме ефективнішому та своєчасному вирішенню проблем переселенців:
– У нашому місті офіційно зареєстровано 8335 людей з числа внутрішньо переміщених осіб, з них 1838 – діти. Одне з найголовніших завдань міської влади – не просто разово надати ту чи ту допомогу, а постійно бути у курсі того, як живеться їм у нашому місті, які проблеми чи труднощі виникли і разом вирішувати їх. В даній громадській організації зареєстрована майже половина людей від загальної кількості внутрішньо переміщених осіб. Робочий процес буде значно легшим, коли ми будемо спілкуватись безпосередньо з керівником «Небайдужих жінок Донбасу», яка знає кому і що потрібно. Нині ми допомогли знайти приміщення, у майбутньому –посприяємо у «наповненні» кімнат необхідними речами.
«Небайдужі жінки» вже готуються втілювати свої плани в життя стосовно рідного центру. Втім, якби чудово не складались обставини, усі мріють, що незабаром закінчиться війна і вони обов'язково повернуться додому…