Пестициди - отрута уповільненої дії для людини

У продовольчому зерні пшениці, одного із сільгоспвиробників області, яке надійшло на дослідження до науково-дослідного випробувального центру харчової продукції ДП «Полтавастандартметрологія», й призначалося для хлібопекарських потреб, виявили завищений вміст пестицидів. На жаль, останнім часом подібні випадки трапляються дедалі частіше. Наприклад, вміст пестицида лонтрелу в цукрових буряках цьогорічного урожаю в трьох партіях продукції значно перевищував допустиму концентрацію, причому в одному випадку в три рази. Порівняно з минулими роками спостерігається чітке зростання вмісту пестицидів у сої. Якщо врахувати, що подібні перевірки проводяться епізодично і лише за умови добровільної сертифікації, чи волевиявлення самого господаря подібної продукції, можна тільки здогадуватись, скільки «пестицидних» продуктів щодня потрапляє на наш стіл. А між іншим речовини, що належать до цього класу вважаються одними з найтоксичніших.

Стурбованість викликає і той факт, що пестициди знаходять навіть в сільгоспкультурах вирощених на полях, які щедро «здобрювались» хімікатами рік тому, а то й раніше, хоча важається, що період напіврозпаду цих речовин відносно нетривалий. Наприклад, вже згаданий лонтрел має період напіврозпаду 70 днів, тож можна лише уявити, скільки подібних хімікатів накопичилося в грунті…

Довідково. Пестици́ди— це хімічні сполуки, які впливають на пригнічення розвитку певної групи рослин або шкідливих організмів, не завдаючи особливої шкоди корисним культурам. Використовуються в сільському господарстві і садівництві.

Можна сказати, що це «зброя» людини, з допомогою якої вона "воює" за урожай з «конкурентами» - комахами, бур’янами чи патогенними грибами. В залежності від того, проти кого чи чого спрямовані ті чи інші пестициди, розрізняють кілька їх класів. Це інсектициди – препарати для знищення комах, гербіциди - для знищення бур’янів, фунгіциди – для захисту рослин від грибкових захворювань і так далі. З  допомогою пестицидів підвищують урожайність, збільшують термін придатності та «покращують» зовнішній вигляд зерна, овочів та фруктів.

В цілому в сільськогосподарському виробництві застосовується близько 250 найменувань хімічних засобів. Найчисельнішу групу складають засоби захисту рослин. Ядохімікати, які входять до її складу, можуть включати хлорорганічні, фосфорорганічні та неорганічні сполуки ртуті, свинцю, миш’яка та інших токсичних елементів.

За висновками Всесвітньої організації охорони здоров’я, пестициди належать до особливо небезпечних канцерогенних сполук, що сприяють появі злоякісних пухлин, особливо шлунка й кишечника, ушкодженню печінки та ембріонів. Саме ці речовини разом з іншими «продуктами хімічної промисловості» знайшли в тканинах уражених онкологією молочних залоз.

Хімічні речовини в організмі людини розносяться кров’ю і розподіляються у органах, тканинах і клітинах. Завдяки зусиллям нашої імунної системи, частина з них виводиться. Але якщо врахувати, що протягом життя ми споживаємо забагато продуктів, які містять «понаднормові» шкідливі речовини, всі їх організм вивести просто не в змозі. Особливо небезпечна «хімія» для організму дитини, коли фізіологічні захисні бар’єри ще недостатньо сформувалися, а також для жінок-годувальниць. Хімічні речовини здатні накопичуватися й виявляти ефект сумації, коли до негативного впливу однієї додається ефект іншої. Ці властивості характерні й для пестицидів, які можуть «осідати» в печінці, мозку, надниркових залозах, уражати центральну нервову систему.

В 1990 році доктор М.А.Еванс, професор Медичного колледжу университету в Чікаго, дійшов висновку, що від 70 до 90% випадків захворюваності на рак виникають під впливом факторів навколишнього середовища. Сюди входять хімікати, синтетичні харчові добавки, вживання транс-жирів та інші фактори. При цьому він відзначає, що особливо згубно діє на організм комбінація цих речовин. Це припущення підтвердили і дослідження на щурах. Відокремлено жоден з трьох хімікатів, які їм давали, суттєво не вплинув на здоров’я цих тварин з міцним імунітетом. Потім пацюкам дали комбинації двох речовин; після чого їх стан погіршився. Після одночасного прийому трьох хімікатів за два тижні тварини загинули. На жаль, чимало лікарів не знають про вплив на здоров’я отруйних речовин в продуктах харчування та питній воді і не враховують ці фактори при лікуванні своїх паціентів.
 За даними статистики, щороку у світі реалізовують пестицидів на загальну суму понад 30 мільярдів долларів, а це мільйони тон. У 90-ті роки залишкова їх кількість у продуктах харчування, рослинах і тваринах зросла (порівняно з 60-ми роками) більш ніж у 9 разів! На сьогоднішній день ця цифра набагато більша. Тож не дивно, що кожен день близько 3-х тисяч людей на земній кулі госпіталізують з діагнозом отруєння продуктами харчування. Хоча, якщо вдуматися, то жертвою повільного отруєння свого організму є кожен із нас.

В 2005 році країни Євросоюзу спробували ввести єдині стандарти для оцінювання небезпечності хімічних речовин, які потрапляють в харчову продукцію, і запровадити єдине маркування для продуктів харчування. Однак до цього часу покупець не може за інформацією на маркованні визначити, скільки у даному продукті пестицидів.

Та якщо, в розвинених країнах йому пропонують обирати між "органічною" (вирощеною без хімікатів, але значно дорожчою) продукцією, та звичайною. То в українців подібного вибору немає, хоча проблема пестицидного забруднення стоїть у нас дуже гостро. Більшість орних земель, які знаходяться в Україні, орендуються, тож нікому не вигідно дбати про них, як робив би це справжній господар. Орендарі щороку засівають їх економічно вигідними культурами: цукровим буряком, який щоразу обробляється засобами захисту та добривами та соняшником, що повністю виснажує грунт. Тож «під паром», коли земля відпочиває від посівів та самовідновлюється, в тому числі й шляхом природньої детоксикації пестицидів, сільгоспугіддя практично не бувають. Натомість, аби «вичавити» добрі врожаї з вкрай виснаженого поля, його щедро здобрюють все більшими дозами різноманітних хімікатів..

За десятки років пестициди значною мірою накопичилися в грунті. Ці речовини також виявляють в грунтових водах, струмках, відкритих водоймах. Учені ще десятиріччя тому попереджали про неминучість зараження пестицидами ґрунтових і підземних вод. Їх тривозі тоді не надали значення, а нині в різних штатах США близько третини артезіанських свердловин закрито для питного водозабезпечення через забруднення пестицидами. У нашій країні вміст цих речовин у питній воді поки що не контролюється…

Залишки пестицидів знаходять у всьому живому: рослинах, тваринах, птахах, рибах. Стала закономірністю їх постійна міграція по ланцюгу харчування організмів, включаючи людину. Тож по суті вони являють собою «міну» уповільненої дії. Наприклад, скот харчується обробленими хімікатами рослинами і крім того, отримує ін’єкції гормонів росту і антибіотиків. Як наслідок, вся "хімія" вбудовується в тканини тварин. В результаті разом з різними продуктами ми ризикуємо споживати значні дози пестицидів щодня, а більшість цих хімікатів є біологічними ядами, які руйнують наші клітини і органи.

Цікаво, що незважаючи на величезну загрозу, яку являють собою пестициди для навколишнього середовища і зокрема, людини, лише невелика їх доза «досягає» поставленої мети – знищити бур’яни чи шкідники. Дослідження показали, що майже 30 видів бур'янів, раніше чутливих до гербіцидів, стали стійкими до них. Виживаючи навіть після посиленого обробітку посівів, вони спричиняють значні втрати врожаю. Крім того, нині налічується понад 400 видів комах і 7 видів гризунів, включаючи щурів, які вже втратили чутливість до пестицидів. Підраховано, що 98% інсектицидів (проти комах) і фунгіцидів (проти грибкових захворювань), 60—95% гербіцидів (проти бур'янів) не досягають об'єктів пригнічення, а потрапляють у воду і в повітря. Зооциди (отрути проти гризунів), теж далеко не завжди ефективні, зате створюють у грунті «мертве середовище».


Знаючи, що хімікати можуть «підвести», господарства в десятки разів перевищують концентрацію цих речовин та щоразу закуповують сильніші препарати. Накопичившись у грунті, вони вступають один з одним у непередбачувані реакції, що призводить до хімічних мутацій та появи невідомих ще людству речовин, вплив яких на людський організм непередбачуваний. Новоутворені хімічні сполуки, часто більш токсичні, ніж вихідні речовини. Наприклад, препарат гептохлор – порівняно мало ядовитий, під дією мікроорганізмів грунту перетворюється в гептохлорепатид, ядовитість якого в 4-5 разів вища!

Залишки пестицидів провокують порушення біологічної рівноваги в природному середовищі. Застосування цих речовин призводить до пригнічення біологічної активності грунтів і перешкоджає природному відновленню родючості, викликає втрату харчової цінності та смакових якостей деяких видів сільськогосподарської продукції, знижує урожайність багатьох культур внаслідок загибелі комах-опилювачів. Тож твердження, що за допомогою пестицидів можна вирішити усі аграрні проблеми, явно перебільшене.

До речі, саме на території Полтавщини було розташоване одне із сховищ добрив та отрутохімікатів всесоюзного значення. Пролежавши там багато років, ці агресивні речовини роз’їли навіть цеглу в складських приміщеннях. А між тим, пестициди часто зберігають в неналежних умовах, або простіше кажучи - зваленими на купу в наполовину зруйнованих сараях. Чи не безконтрольність у питаннях поводження з пестицидами послужила однією з причин того, що наша область лідирує по кількості онкохворих. Як відомо, Україна за цим показником теж посідає одне з перших місць у світі.

Необізнаність людей у питаннях поводження з пестицидами призводить до того, що на узбіччі доріг нерідко можна зустріти торговців великими пластиковими бочками, їх купують для різних господарчих потреб, зокрема, обладнують літній душ на подвір’ї дачних ділянок, використовують як резервуар для зберігання води, тощо. А між тим, саме в такій привабливій упаковці, зазвичай, і «їдуть» до нас із закордону пестициди. Згідно з нормативними документами, тару в якій вони транспортуються, необхідно утилізувати шляхом спалення! Натомість «економні» українці в кращому випадку споліскують її водою.

Особливу пересторогу викликає застосування системних фунгіцидів (протигрибкових препаратів, яких нині рекомендовано до виробництва близько 300). Частина із них стійка проти змивання з рослин. Саме завдяки таким речовинам не псуються овочі й фрукти, які успішно переносять транспортування з інших держав, тривалий процес «розмитнення» та місяцями лежать на полицях супермаркетів. Причому, як правило, продукцію обробляють відразу кількома препаратами (від грибків, комах та гризунів) одночасно!


В Україні контроль за вмістом пестицидів у харчовій продукції здійснюється на підставі декларацій виробника. Достовірність цієї інформації викликає великі сумніви. Адже в нашій державі не ведеться контроль за ввезенням на територію добрив та використанням залишків пестицидів; в багатьох інструкціях норми витрат препаратів зазначені в широких межах, наприклад, 1—2 кг на 1 гектар; та й зрештою, для того, щоб підтвердити, що вміст цих речовин не виходить за межі дозволеного, потрібні ретельні лабораторні дослідження. Втім лабораторій, які могли б провести випробування на наявність усіх відомих науці пестицидів в державі практично немає, і це при тому, що кожен рік внаслідок їх реакції між собою, утворюються невідомі речовини…

Науково-дослідний випробувальний центр харчової продукції державного підприємства «Полтавастандартметрологія» акредитований відповідно до вимог ДСТУ ISO/IEC 17025-2006 та уповноважений на координацію проведення міжлабораторних порівнянь результатів вимірювань, єдиний на Полтавщині має змогу визначати понад 50 найменувань пестицидів та отрутохімікатів. Подібних можливостей немає ні в екологів, ні в санепідемстанції. Та обов’язкове дослідження сільськогосподарської продукції не входить в компетенцію нашого підприємства.

Звичайно ж, сьогодні навряд чи можна повністю відмовитися від застосування отрутохімікатів. Та потрібно бути максимально обережними з їх дозуванням, транспортуванням, зберіганням і таке інше. Раціональне використання пестицидів повинно здійснюватись шляхом підбору препаратів, найбільш безпечних для навколишнього середовища і людини. Необхідно домагатися максимального зниження норм їх розходу. До того ж, добре відомі біологічно безпечні для здоров’я людини методи боротьби з шкідниками. На жаль, їх застосовують вкрай рідко. Крім того, відчувається гострий дефіцит кваліфікованих спеціалістів із захисту рослин.

Необхідно терміново запровадити суворий контроль за поширенням пестицидів та затвердити їх перелік. На сьогоднішній день в Україні не ведуться карти грунтів, а отже, ніхто не знає на яких ділянках внесення пестицидів буде доцільним, а на яких вони вже й без того «зашкалюють». В нашому суспільстві практично відсутня масова пропаганда органічного землеробства - вирощуваннія садових та городніх культур без залучення отрутохімікатів. Тож і маємо те, що маємо, нерідко дивуючись, звідки беруться наші нескінченні хвороби. А насправді їх коріння лежить на поверхні: в нашій безвідповідальності і невігластві.

Обсудить на форуме