Від чого необхідно захищати юних українців?

Ні для кого не секрет, що з кожним роком кількість школярів, у яких лікарі констатують ті чи інші проблеми із здоров’ям, збільшується. Серед дитячих недугів почастішали не лише звичні алергії та сколіози, а й дискінезії жовчовивідних шляхів, підвищений рівень ацетону в крові, регулярний головний біль, проблеми з нирками та зором. Як правило, медики пояснюють це відлунням Чорнобиля, загальним погіршенням екологічної ситуації у світі та малорухливим способом життя нинішнього покоління телевізійно й комп’ютернозалежних українців. Звичайно ж, усі перелічені факти мають місце, але окрім них, є ще одна чи ненайвагоміша причина – це якість нашого харчування.
 

На жаль, саме до розряду «мертвих», а точніше сказати шкідливих для здоров’я продуктів і належить «смакота», яку так полюбляють споживати наші діти. Чіпси, сухарики, жуйки, чупа-чупси, газовані напої, шоколадні, а частіше псевдошоколадні батончики, глазуровані сирочки, крекери, більша половина представлених у торговельній мережі морозива, печива, цукерок, мармеладу та тістечок не принесуть вашій дитині нічого, крім зайвих кілограмів, токсинів та шлаків. Нині в США вже близько 30% школярів потерпають від надмірної ваги. Це пояснюють тим, що в їхньому щоденному раціоні забагато вищезгаданих продуктів, усі вони висококалорійні – з високим вмістом жирів, цукру та солі, а ось поживних речовин у них якраз обмаль.

Агентство суспільного здоров’я Латвії провело опитування серед дітей 11-15 років на тему їхнього харчування. Як з’ясувалося, всього 20% підлітків щодня вживають фрукти та овочі, зате понад 40% школярів щодня їдять солодощі. Майже 60% дітей не менше одного разу на тиждень споживають чіпси, а 8% роблять це щодня. Близько 13% опитаних хлопців та дівчат хоча б раз у день, а 66% не рідше ніж раз на тиждень п’ють солодкі газовані напої. А між іншим смакові звички, отримані в дитинстві, залишаються з людиною на все життя.

Не краща ситуація і в Україні, проте, нав’язливі рекламні ролики, якими кишить телепростір, щодня «вбивають» в голови підростаючого покоління, що чіпси, енергетики та газовані напої це круто й стильно. Для кращого просування своїх товарів на ринок, виробники вкладають в яскраві пакуночки іграшки, фішки, постійно оголошують акції, переможцям яких обіцяють призи, а ось про наслідки вживання такої їжі скромно мовчать. А окрім цукру чи солі всі ці продукти містять велику кількість консервантів та інших добавок, які сприяють виникненню холециститів, панкреатитів, захворювань серцево-судинної системи тощо.


Ми звикли до того, що у кожного продукта є свій неповторний смак і запах. Смакові і нюхові рецептори впродовж віків допомагали людині виділити серед багатьох продуктів ті, які були придатні для їжі, визначити їх свіжість і якість. Так було завжди, але не сьогодні. Ми живемо в період впровадження нових харчових технологій, коли будь-якому продукту можна штучно надати потрібної консистенції, смаку, запаху і навіть вигідного виробникові терміну зберігання. Усе це досягається за допомогою харчових добавок.

Харчові добавки – це речовини природного чи сентетичного походження, які додають до продовольчої сировини, напівфабрикатів чи готових продуктів з метою надання їм певних якісних показників (полегшення технологічної обробки, здешевлення та скорочення технологічного процесу, покращення зовнішнього вигляду тощо). Розрізняють аж 30 різноманітних функцій, які виконують ці речовини: їм під силу загустити будь-яку рідину, поєднати речовини, які в природі не можуть тривалий час зберігатися разом, наприклад, фрукти та молокопродукти, перетворити на однорідну суміш олію й воду і таке інше.

На маркуванні продукції, поряд з назвою добавки, ми, як правило, читаємо: «натуральний», «ідентичний натуральному» чи «штучний», що це означає?

Натуральні добавки (барвники, ароматизатори та інше) – це компоненти і суміші з натуральної сировини. Наприклад, лимонний ароматизатор отримують шляхом екстракції ефірного масла із цедри лимону. Якщо в продукт додано натуральний ароматизатор, то на упаковці (етикетці) будет зазначено: «йогурт з лимоном (з полуницею)», або «лимонний йогурт».

Ідентичні натуральним – це сполуки, які за складом лише схожі на натуральні, але отримані за допомогою хімічного синтезу. Якщо на упаковці продукта написано «з ароматом» лимона (сиру, цибулі і таке інше), то продукт містить ідентичний натуральному ароматизатор. Не дивно, що зазвичай, напій та миючий засіб можуть пахнути одним і тим самим ароматизатором.

Штучні (синтетичні)  – це хімічні з’єднання, аналогів яким взагалі не існує в природі. Їх отримують шляхом хімічного синтезу. До продуктів, які містять штучні добавки, варто ставитися з великою обережністю, часте застосування таких продуктів взагалі не рекомендується.

До 1953 року назви добавок писали повністю, тож часто вони займали на упаковці забагато місця. Потім стали позначати їх літерою Е, яку ототожнюють зі словами «Європа» або англійським «їстівний». Велику Е не плутайте з маленькою е (від англ. «еxactly»), що позначає вагу продукту без упаковки (нетто).

Добавки нумеруються в залежності від тієї функції, яку вони виконують. Розділяють близько 50 функціональних класів харчових добавок, які об’єднали у кілька великих груп. Визначити до якої групи добавок належить та чи інша «єшка» можна за цифровим індексом:

·          Е100-Е182 – барвники;

·          Е200-Е280 – консерванти;

·          Е300-Е391 – антиоксиданти, регулятори кислотності;

·          Е400-Е481 – стабілізатори, емульгатори, загусники;

·          Е500-Е585 – різні (регулятори кислотності, поліпшувачі муки, розрихлювачі,  комплексоутворювачі, регулятори вологи тощо);

·          Е600-Е699 – підсилювачі смаку та аромату;

·          Е700-Е899 – запасний діапазон позначок;

·          Е900-Е999 – антифламенги (піногасники), підсолоджувачі;

·          Е1000-Е1521 – речовини для глазурування, роздільники, герметики, текстуратори, солі-плавники, гази-витискачі (пакувальні гази для харчових продуктів у аерозольній упаковці), речовини для змащення пекарських форм.

Така класифікація є умовною, оскільки одні й ті ж добавки можуть поєднувати в собі різні функції. Наприклад, сульфіт натрію Е221 є одночасно і консервантом, і антиоксидантом.


Загалом у світі вже налічується понад дві тисячі харчових добавок і кожна країна сама вирішує, які з них дозволити до застосування. Найчисельніший цей список у США – понад півтори тисячі. В Україні діє «Перелік харчових добавок дозволених до використання» затверджений Міністерством охорони здоров’я, в якому значиться понад двісті «єшок».

Втім, не варто забувати, що вивчення впливу харчових добавок на здоров’я людини триває, і вчені щоразу виявляють нові й нові факти їх згубної дії на організм, мова йде навіть про ті добавки, що досьогодні вважалися практично безпечними. Значна їх кількість, це речовини, з якими організм людини не зустрічався в процесі свого еволюційного розвитку, тому він не в змозі їх повноцінно засвоювати та переробляти. Отже, все це осідає у наших нирках, печінці, підшлунковій залозі, накопичується з роками та провокує появу того чи іншого захворювання.  

До того ж, допустимі норми вживання цих речовин, вирахувані шляхом лабораторних досліджень, стосуються дорослих, а не дітей. І концентрація якоїсь добавки в перерахунку на масу тіла дитини буде завідомо вища, ніж у дорослого– при однаковій кількості з’їденого продукта. Крім того, слід взяти до уваги, що штучні барвники, консерванти, емульгатори та інші хімічні речовини, які ми споживаємо разом з різними видами продукції, вступають між собою у непередбачувані реакції.

Між іншим зараз дедалі більше вчених схиляються до думки, що у 90% випадків переродження нормальної клітини в ракову відбувається в наслідок потрапляння в неї токсичної речовини. Хоча в організмі кожної людини, щодня утворюється близько 10 тисяч онкоклітин, міцна імунна система їх своєчасно виявляє та знешкоджує, якщо ж відбувається постійне самоотруєння токсинами, захисні сили не справляються із своїми обов’язками. Звичайно, ж у кожного з нас своя норма токсинів, один організм їх успішно виводить до самої старості, інший «здає» значно раніше. Втім, існує гіпотеза, що від початку зародження недуга до виникнення пухлини розміром з півсантиметра минає десять-п’ятнадцять років. Навіть онкозахворювання у малюків деякі лікарі пояснюють тим, що вони ще в материнській утробі, немов губка, вбирають токсини, які накопичилися в організмі їхньої матері.

Останнім часом все більшу кількість дітвори характеризують модним нині терміном «гіперактивність», але, зазвичай, йдеться не про надлишок позитивної енергії, а про підвищену емоційну збудливість, нетерплячість, нервовість, схильність до істерії. Таким дітям, як правило, важко концентруватися на чомусь тривалий час, вони гірше засвоюють навчальний матеріал. На думку вчених, далеко не останню роль у появі такої поведінки відіграє і споживання великої кількості продуктів з різноманітними добавками.
 

Уникайте ласощів з яскравим забарвленням, неприродним ароматом та замінниками цукру

Іноді барвники застосовують і для фальсифікації продуктів. Наприклад, добавка жовтого кольору може імітувати велику кількість яєць в тісті, чи надавати спреду «зовнішності» жирного масла, а коричневого кольору – зробить «шоколадним» будь-який кондитерський витвір.
   
До складу більшості м’ясних, рибних, курячих, грибних та соєвих напівфабрикатів, бульйонних кубиків, чіпсів, сухариків, снеків, соусів, сухих супів, приправ до вермішелі швидкого приготування входить глутамат натрію, який здатний        надати смаку будь-якому нейтральному продукту. На маркуванні його ще можуть позначати, як харчову добавку Е-621, або “підсилювач смаку”. Шість місяців медики експериментували з гризунами і виявили, що у щурів, які отримували великі дози “підсилювача смаку”, нерви сітківки очей були уражені настільки серйозно, що тварини втрачали зір. Тварини, у дієті яких глютамату натрію була помірна кількість, також мали ураження очей, хоча й менші. А ось у щурів, які отримували їжу без харчової добавки, очі залишилися у нормі. В результаті науковці дійшли висновку, що глютамат запускає у сітківці ока програму поступової загибелі клітин. Цікаво, що глутамат натрію має властивість ще й «збивати з пантелику» смакові рецептори людини, тож вона швидко звикає до їжі з цією добавкою і без неї продукти вже здаються їй прісними і несмачними.

Не меншу пересторогу викликають і штучні підсолоджувачі, один із найпопулярніших із них аспартам Е 951. Він у 200 разів солодший від цукру, тому повна чи часткова заміна останнього при виготовленні того чи іншого продукту, економічно вигідна. Втім, безконтрольне споживання цієї речовини, може призвести до накопичення в організмі метанолу, що викликає стомлюваність, депресію, порушення зору, пам’яті тощо. А враховуючи, що вона входить до складу багатьох видів напоїв, морозива, кремів, десертів, жувальних гумок, джемів, йогуртів і навіть дитячих вітамінів, передозувати її не так уже й складно. При нагріванні аспартам розкладається на формальдегід, метанол, фенілаланін тощо, тобто перетворюється на отруту. І хоча на маркуванні продукції з цим підсолоджувачем має бути застереження «не рекомендовано хворим на фенілкетонурію та дітям до семи років», зловживати нею не варто й дітям старшого віку.

Отже, інформація на етикетці про те, що продукт низькокалорійний, ще зовсім не означає, що його можна вживати з дієтичною метою. До речі, за висновками медиків, діти, особливо малеча, повинні споживати лише натуральні цукри.


Для того, щоб продовжити термін зберігання продукції, до її складу додають консерванти (сульфіт натрію, діоксид сірки та інші речовини з консервуючим ефектом, усі вони сприяють розвитку шкідливих бактерій в кишечнику). Наприклад, широко розповсюджений консервант бензоат натрію (E211) при поєднанні з вітаміном C в безалкогольних напоях, утворює бензол, канцерогенну речовину.

Щоб запобігти ураженню цвілевими грибами, фрукти обробляють біфінілом (Е 230), ортофенілфенолом (Е231), ортофенілфенолом натрію (Е 232), а для захисту від висихання наносять віск. При цьому, розпізнати плоди, оброблені хімічними препаратами, за зовнішнім виглядом, практично, не можливо. А довезти, скажімо з Греції, Ізраїлю чи Іспанії таку ніжну ягоду, як полуниця, без використання консервантів чи консервуючих інертних газів, які зупиняють окислювальні процеси, практично неможливо. Отже, перед вживанням, такі фрукти бажано ретельно промити проточною водою, а після зняття шкірки з тропічних плодів, добре вимити руки з милом.

Тверді сири, для запобігання від псування, нерідко обробляють антибіотиком, натаміцином Е235. В основному він концентрується в кірці та прилеглих до неї шарах сиру. Отже, перед вживанням, шкірку з «щедрим запасом» слід зрізати.

Але якщо Ви придбали дитині натуральний сир, це ще добре, гірше коли Вам підсунули продукт сирний. Якщо на етикетці дрібненькими літерами значиться саме це словосполучення, у його складі, згідно з державними стандартами, міститься рослинний жир. Гідрогенізовані жири, потрапляючи в людський організм, дуже часто не «переробляються» повністю, а «прилаштовуються» до стінок кров’яних судин, утворюючи атеросклеротичні бляшки, як наслідок, коли людина перетне певний віковий рубіж, цих бляшок накопичиться достатньо для виникнення інсульту чи інфаркту.

Не варто сподіватися і на те, що продукт з рослинного жиру збагатить вашу дитину кальцієм. Здатність «вимивати» з організму життєвоважливий кальцій мають і харчові добавки на основі фосфатів, наприклад, ортофосфат натрію (Е339 емульгатор і регулятор кислотності).


Без регуляторів кислотності не обходиться виробництво більшості безалкогольних напоїв. Обстеживши понад 1000 дітей у віці від 12 до 14 років, вчені довели, що постійне споживання газованих напоїв (не менш ніж по 3-4 склянки на день) підвищує вірогідність розвитку карієсу більш ніж на 100 %. Справа в тому, що більше половини солодкої газировки містить речовини, які негативно впливають на зубну емаль, а дитяча емаль доволі нестійка, і в тому випадку, якщо дитина постійно п’є газовані напої, вона поступово руйнується. В зоні утворених дефектів емалі накопичуються бактерії, які прискорюють процес руйнування тканин зуба. Та й що дивуватися, якщо загальновідомий той факт, що чимало розрекламованих напоїв, якщо їх нагріти до температури людського тіла (30-40 градусів), чудово розчиняють плями іржі. До того ж, вони дуже калорійні, одна маленька баночка (0,33 л) солодкої газировки, яка випивається одним махом, нерідко містить 140 кілокалорій, що рівноцінно десяти чайним ложкам цукру.

Чимало батьків купують своїм дітям квас, розфасований у поліетиленові пляшки. Але якщо Ви уважно прочитаєте інформацію на етикетці, то побачите, що з корисним для здоров’я напоєм, виготовленим за традиційною рецептурою, у нього спільна лише назва «Квас». В дійсності ж, це безалкогольний напій, виготовлений за допомогою води, емульсії, яка надає йому відповідного смаку, підсолоджувача та інших харчових добавок.

Без добавок, на жаль, практично не обходиться виробництво жодних цукерок, морозива, яке зберігається не менше року, мармеладу, в якому фруктову частину замінено барвниками та емульсіями. Чіпси, сухарики, крекери взагалі містять цілий «букет» добавок та ще й акриламід, потужний канцероген, контролю за вмістом якого на законодавчому рівні в Україні поки що не передбачено.

Тож не дивно, що за підрахунками науковців, діти, які ще не досягли п’ятирічного віку, вже отримують разом із морозивом, дешевими сосисками, сухими сніданками та іншими продуктами близько 4 кілограмів синтетичних харчових добавок!


Науково-дослідний Випробувальний центр харчової продукції ДП «Полтавастандартметрологія» оснащений унікальним високоточним обладнанням, має можливості визначати в продуктах харчування та продовольчій сировині методом рідинної хроматографії вміст 17 найбільш поширених барвників, а також ряд підсолоджувачів (аспартам, ацесульфам К, сахарин, цикламат), консерванти (сорбінову та бензойну кислоти та їх солі), вітаміни (як жиророзчинні так і водорозчинні), канцероген (бензапірен), кофеїн, антиоксиданти.

Методом газової хроматографії - вміст стеринової фракції жирних кислот в оліях та тваринних жирах, вміст транс-ізомерів жирних кислот в жирах та оліях, вміст ерукової кислоти в рослинних оліях, 65 різновидів пестицидів.

Методом тонкошарової хроматографії визначати нітрозаміни, гормональні препарати та мікотоксини.

Торік лише за результатами випробувань на вміст рослинного жиру фахівцями центру було забраковано 47 зразків молока-сировини, 38 зразків вершкового масла, 5 зразків сиру та 2 зразки сметани. З початку нинішнього року вимогам стандартів за органолептичними та фізико-хімічними показниками не відповідали 7 зразків сиру, а рослинний жир знайшли у 5 зразках масла та 3-х зразках молока-сировини, 2 зразки спреду містили завищену кількість шкідливих транс-ізомерів.

Втім, якщо суб’єкт господарської діяльності чесно повідомляє про застосування рослинного жиру чи харчових добавок на етикетці, він не порушує закон. Чекати, що використання цих речовин в харчовій промисловості повністю заборонять, було б дуже наївним, адже це суперечить світовій політиці демократичного вибору, коли споживач, читаючи інформацію на маркуванні, повинен сам обирати, що йому більше до вподоби, дешевша продукція, яка довше може пролежати в холодильнику, чи дорога натуральна, яка миттєво псується.

Вся біда в тому, що в Україні поки що рівень обізнаності населення в питаннях якісного харчування доволі низький та й обирати дуже ні з чого, виробники дійсно якісної натуральної продукції знаходяться у програшній ситуації по відношенню до тих, хто використовує здешевлені технології. Продукцію з маленьким терміном зберігання часто не беруть на реалізацію супермаркети, а її потрібно швидко продати, бо саме натуральне найбільше «любить» патогенна мікрофлора. І це при тому, що державна підтримка таких виробників і реклама натуральних продуктів не поставлені на належний рівень. Мультиплікаційні герої з екранів телевізорів вчать дітвору просити маму купити не молоко й сир, а «кіндери» і йогурти з підозріло тривалим терміном зберігання. А ось в Англії ще в кінці 2006 року було прийняте рішення заборонити рекламу продуктів швидкого харчування та іншої шкідливої для здоров’я їжі в телепрограмах для дітей та підлітків. Таким чином по рівню шкідливості таку їжу практично прирівняли до тютюну та алкоголю.

У багатьох країнах світу існує практика створення магазинів чи окремих відділів при них, які торгують екологічно чистою продукцією. Звичайно ж, вона коштує дорожче, але незважаючи на це, бажаючих придбати такий товар багато.

Отже, перш ніж купити дитині той чи інший продукт, уважно читайте написи на етикетці, обов’язково зверніть увагу на термін зберігання та кількість харчових добавок, які він містить. Врахуйте, що індекс Е може не вказуватися явно, а ховатися під словами «разрихлювач», «ароматизатор», «стабілізатор» тощо. Смакота, яка викликає у Вас сумніви, але яку так любить Ваш малюк, повинна перетворитися на делікатес, який купують лишу у свято. А ось дитячу звичку чимось перекусити між основними прийомами їжі краще задовольняти фруктами, горіхами та родзинками. Причому краще віддати перевагу фруктам та овочам вітчизняного виробництва. Адже остаточне слово, все ж за споживачами, і пропозицію породжує попит. Тож, доки ми самі не почнемо прискіпливо придивлятися до продуктів харчування, які купуємо, та обирати лише те, що не завдасть шкоди нашому здоров’ю, підтримавши у такий спосіб добросовісного виробника, який не прагне здешевити свою продукцію будь-якою ціною, полиці і надалі будуть завалені напівсентитичними продуктами, постійне вживання яких може призвести до непередбачуваних наслідків.