Три правила для міцного здоров’я та довшого життя від ветерана ВВВ, пенсіонера органів внутрішніх справ

Коли ми познайомилися з Григорієм Мусійовичем Рудем, то не могли повірити, що ця людина розміняла вже дев’ятий десяток років. Він і сам каже, що справді, мало хто вірить, що він – 1922 року народження, а сусіди частенько йому нарікають, що він навмисно накидає собі років. Григорій Рудь виглядає дуже струнко, підтягнуто. А коли ми телефонували йому додому, щоб домовитися про зустріч, здавалося, що спілкуємося з чоловіком років не більше 50-ти.

На запитання: «В чому ж секрет Вашої чудової форми?», він відповідає, що у нього є три нескладних правила в житті. Перше з них – не переїдати.

«Якби не хотілося взяти добавки, треба себе стримати, перечекати, – каже Григорій Мусійович. – Та й взагалі, варто слідкувати за своїм харчуванням. Я, наприклад, не їм нічого консервованого, намагаюся обходитися без смаженого та вживаю зовсім мало жиру».

Друге правило ветерана – ранній підйом. Не дарма ж кажуть – хто рано встає, тому Бог дає.

«Я прокидаюся о 5.15 і з цього часу протягом дня у мене практично немає жодної вільної хвилини, – каже Григорій Мусійович. – Свій день я починаю з масажу – з ніг до голови. Потім роблю комплекси різних фізичних вправ, також бігаю на шкільному стадіоні біля мого будинку, навіть для очей маю вправи. Встаю рано і роблю зарядку я щодня, без вихідних, без свят. Іноді буває так, що не хочеться вставати, трошки більше б полежати, але я себе пересилюю і встаю та рухаюся. Щодня знаходжу собі якусь роботу – десь щось підремонтувати, налагодити, прибрати, почитати книжку тощо. Коли працюю – моя душа радіє. Протягом дня для мене не існує дивану, можу хіба що після обіду не більше години подрімати. Так само я обмежую час перегляду телевізора – менше години на добу. Я краще почитаю, аніж дивитимусь серіали чи якісь передачі – в моїй бібліотеці більше тисячі книг».

Третє правило, про яке говорить наш ветеран – побільше ходити пішки. Витримка долати великі відстані в нього з’явилася після війни, під час якої йому доводилося осилювати сотні кілометрів, переходячи з області в область.З Бєлгородської до Курської, з Курської до Воронезької, з Воронезької до Сталінградської, із Сталінградської до Саратовської – ось приблизний маршрут, точніше, один з маршрутів, яким ходив Григорій Рудь під час Великої Вітчизняної. До речі, цей шлях він та його однополчани долали у морозну зиму, в легких куртках та шапках, без рукавиць.

Живучи вже у мирний час, Григорій Рудь мандрував Полтавським районом, а також пішки доходив аж до Диканьки. Свого часу він займався і збором трав – мати-й-мачухи, материнки, звіробою, полині чебрецю та інших.

Уважно ставитися до свого здоров’я та способу життя наш герой почав після того, як доля двічі дала йому шанс залишитися живим. Перший випадок був на війні.

«Мене було тричі тяжко поранено протягом одного дня, тільки в різний проміжок часу, – розповідає ветеран. – Перша куля потрапила мені в рота – вибило зуби. Друга куля потрапила мені в плече – врятував погон. Третя куля зачепила ногу – поранення було тяжким, дійшло до гангрени, але ногу врятували».

Другий шанс життя подарувало Григрію Мусійовичу, давши оправитися від тяжкої хвороби крові. Лікувався він 3 роки і на ноги йому допомогла стати любляча дружина. Саме через цю хворобу Григорію Мусійовичу довелося завчасно покинути лави працівників ОВС. Пішов на пенсію він з посади оперативного чергового Управління внутрішніх справ Полтавщини у званні старшого лейтенанта міліції. Наразі Григорій Рудь є підполковником міліції у відставці.

«Не залишайте в своєму житті часу для суму, займіть свій день корисними справами і тоді негаразди переноситимуться легше, здоров’я буде міцнішим, а життя довшим», – наостанок каже Григорій Мусійович.