Люди повинні знати, що вони п’ють

 Якість питної води, яку ми споживаємо щодня, хвилює практично кожного, адже саме з нею лікарі значною мірою пов’язують стан нашого самопочуття. Якщо нестачу в питній воді тих, чи інших речовин, можна компенсувати раціональним та збалансованим харчуванням, то надлишок хімічних компонентів майже завжди має згубні наслідки для здоров’я людини. Саме про це йшлося на засіданні круглого столу, який організувала редакція газети «Вечірня Полтава». До участі в ньому запросили представників ДП «Полтавастандартметрологія», КП «Полтававодоканал», громадської організації «Мама-86», лікарів, виробників бутильованої води та розповсюджувачів фільтрів.

Присутні зійшлися на думці, що якщо обласному центру з питною водою пощастило, адже вона добувається з глибинних артезіанських свердловин, то ситуація в окремих населених пунктах області залишається дуже напруженою, а подекуди й катастрофічною. Про це свідчать дослідження, які проводить громадська організація «Мама-86», за їх результатами вже в 15 кілометрах від Полтави: в Гожулах та Мачухах були зафіксовані перевищення гранично допустимої норми фторидів у питній воді майже в десять разів. Питна вода із завищеним вмістом нітратів неодноразово ставала причиною смерті немовлят, адже ці речовини миттєво блокують гемоглобін в крові малюка, що призводить до кисневого голодування мозку. Небезпечно вживати «нітратну» воду й дітям більш старшого віку, в яких фізіологічні захисні бар’єри ще недостатньо сформувалися, а також жінкам-годувальницям.

В переважній більшості випадків, коли громадяни в приватному порядку зверталися до ДП «Полтавастандартметрологія» з проханням провести випробування питної води, привезені ними зразки теж не відповідали вимогам стандартів. Зокрема, складною залишається ситуація у Новосанжарському, Гадяцькому, Решетилівському, Шишацькому, Чутівському, Карлівському та деяких інших районах, де в окремих населених пунктах люди змушені пити воду із завищеним вмістом фтору, сухого залишку, хлоридів, чи «понаднормовим» залізом. Подекуди, про невідповідність життєдайної вологи «говорить» вже її зовнішній вигляд: невластивий колір, каламутність та світло-коричневий осад. Хоча в більшості випадків неякісну воду не визначиш «на глазок», реальну картину можна встановити лише завдяки проведеним аналізам. Проте, державний нагляд за якістю питної води, який, на території області, здійснювали фахівці державного підприємства «Полтавастандартметрологія», відмінено, а лабораторії СЕС на місцях подекуди не мають технічної можливості контролювати питну воду навіть за 28-а показниками міждержавного стандарту ГОСТ 2874-82 «Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством». Хоча як відомо, дію цього стандарту, в частині гігієнічних вимог, давно скасовано і нині питна вода повинна контролюватися вже за 52-ма показниками ДСанПІНу (державних санітарних норм і правил). Між іншим, у 2015-му році ця цифра зросте до 63-х, а у 2020-му – аж до 75-и показників.

Разом з тим, за словами прес-секретаря КП «Полтававодоканал» Ліани Козмійчук, лабораторія підприємства має змогу досліджувати питну воду лише за 22-ма показниками… До речі, не всі знають, що водопостачальні організації відповідають тільки за воду, яка надходить до будинку, а вже далі її склад може суттєво змінитися через якість труб, за які несуть відповідальність ЖЕДи. Проте, на практиці про заміну старих іржавих труб на пластикові дбають самі мешканці будинків. Нерідко вони обирають найдешевшу продукцію, яка реалізовується без сертифікатів відповідності та санітарних висновків. Подекуди такі труби взагалі не призначені для питної води, або виготовлені з неякісного токсичного пластику всупереч санітарним нормам. В будь-якому разі, для того, щоб знати точну причину погіршення води в крані, споживачеві необхідно спершу документально підтвердити, що вона має відхилення від норми.

На теренах Полтавщини технічна можливість провести повний спектр випробувань є лише у науково-дослідного випробувального центру харчової продукції державного підприємства «Полтавастандартметрологія». Вартість цих випробувань для населення становить 338 гривень.

У випадку, коли проблему неможна вирішити банальною заміною труб, споживач має проконсультуватися у відповідних фахівців стосовно доцільності встановлення того чи іншого фільтру, застосування певного коагулянта (очищувальної речовини) тощо. Але для того, щоб Ваші зусилля не виявилися марними, необхідно спершу «озброїтися» інформацією, які саме речовини Вам необхідно нейтралізувати у воді. При цьому слід пам’ятати, що запевняння в тому, що фільтр чи коагулянт зробить кришталево чистою й цілющою будь-яку воду, незалежно від її складу й рівня забрудненості, - не що інше, як міф. Універсальних засобів не існує. Встановити ефективний фільтр можна тільки якщо знаєш точний склад води і розумієш від чого саме її потрібно очищувати. Більшість фільтрів розраховані на локалізацію одних речовин і нейтральні до інших, а то й можуть виділяти у воду алюміній чи інший метал. Обережним треба бути і з коагулянтами, частина з них - це хімічні речовини, які призначені не для щоденного постійного використання, а лише для особливих випадків.

Проблема якості питної води комплексна, нерідко вона вимагає великих капіталовкладень, зокрема, на повну чи часткову реконструкцію очисних споруд на водозаборах, буріння артезіанських свердловин і таке інше. Зрозуміло, що подібні заходи – справа не одного дня. Втім, це не означає, що потрібно опустити руки і взагалі нічого не робити. А для того, щоб визначитися, як діяти далі, необхідно для початку володіти достовірною інформацією, яку воду ми п’ємо.