"Свобода" виступила проти будівництва Біланівського ГЗК

Думка мешканців Кременчуччини свідомо й нахабно нівелюється домовленостями між чиновниками та олігархами. "Регіоналівські" можновладці монотонно торочать про користь для промисловості і про "крок вперед" для Полтавщини від будівництва гірничо-збагачувального комбінату. Однак, чи не думка громади повинна враховуватися в першу чергу?! Коли мова йде про таке вагоме будівництво, то в центрі планування розвитку відповідних територій мають бути права людей та інтереси територіальних громад, які покоління за поколінням століттями живуть на цій землі.

Інформацію про будівництво Біланівського гірничо-збагачувального комбінату, навіть після ухвалення "Схеми планування території Кременчуцького району", замовчують, боячись спротиву громадських активістів та місцевих мешканців. Нині неподалік села Бондарі на 38 гектарах (!) землі розрили величезний котлован. Уповноважені особи заявляють, що тут просто ведуться розвідувальні та дослідницькі роботи. Та всі розуміють їхню істинну мету.

Село Бондарі Кременчуцького району вже кілька років живе немов на пороховій бочці. Місцева громада виступила проти будівництва Біланівського ГЗК, адже для цього планується відселити всіх мешканців, а чорноземи перетворити в неродючу пустелю. На людей постійно чинять тиск – від чиновників обласного та районного рівнів до керівництва аналогічних підприємств, що вже діють у Кременчуцькому районі та Комсомольську. Як розповіли мешканці села Бондарі, довший час їм обіцяють мільйонні компенсації, навіть провели показову купівлю одного старого будинку. Проте, люди не вірять у щедрість олігарха Жеваго й називають такий вчинок "звичайнісінькою показухою". Значна частина громади не хоче нікуди виїжджати, але й жити під боком у майбутнього екологічно-небезпечного підприємства не бажають. До того ж, незадоволені місцеві мешканці й впливом ставка-випарника на екологію краю. Люди бояться підпалів будинків, та все ж готові стояти на своєму.

Для мешканців Бондарів показовою є доля земляків із села Єристівка. Під їхніми вікнами – Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат. На зустрічі зі мною люди зазначили: їм колись також обіцяли переселення та, мабуть, передумали, порахувавши, яка сума потрібна для більше, ніж 140 дворищ. Зійшлися на соціальній угоді з населенням, однак згодом сільський голова заявила, що відмовилися від грошової допомоги селу. Єристівка потерпає через відсутність води, яка зникла від розробки надр залізної руди, а зведений водогін – не влаштовує якістю води. Однією з найбільших проблем для людей лишаються вибухи на підприємстві під час розробки родовищ. На будинках з'являються тріщини, розходяться стіни, а в сільській раді говорять, що потрібно викликати спеціальну комісію, яка навряд чи встановить причинно-наслідковий зв'язок із вибухами. Населення сильно потерпає від задухи, відзначається погіршення здоров'я, зокрема щоденні головні болі. Зрозуміла антилюдяна позиція "регіоналівської" влади, через яку закрили амбулаторію в селі. На що ж це чинуші натякають людям? У той час, коли їм потрібне інтенсивне медичне забезпечення, громаду обмежують. Люди не мають змоги відпочити увечері, адже через роботу підприємства електронапруга слабка настільки, що не працюють жодні прилади.

Всеукраїнське об'єднання "Свобода" не дасть зробити із Полтавщини зону екологічного лиха, звівши Біланівський ГЗК. Побачивши все на власні очі, переконавшись у наслідках уже існуючих підприємств і оцінивши промислове навантаження на Кременчуцький край, я передам зібрані матеріали до Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Верховної Ради України. А воля та інтереси громад – дороговказ у роботі свободівців. Тому ми будемо вимагати від підприємства, що нині діють поруч із населеними пунктами, виконання соціальних угод, забезпечення громад усім необхідним. Разом із місцевими громадами та громадськими організаціями докладатимемо зусиль, щоби місцева влада враховувала рішення громадських слухань при прийнятті життєво важливих рішень і не допустимо розгортання екологічно-небезпечних підприємств. Несучи відповідальність перед прийдешніми поколіннями, ми не маємо права допустити функціонування бізнес-проектів, які заробляючи великі статки, нищать довкілля, залишаючи замість землі непридатну для життя "випалену пустелю".