В міліцію мають потрапляти найкращі, бо вони милують і карають. Про це в інтерв'ю "Газеті по українськи" сказав екс-мер Лубен на Полтавщині Василь Коряк. Він 28 років працював слідчим у Лубенському райвідділі міліції. Звільнився у званні майора.
"Жорстокість пробралася в міліцію, як черв'як у яблуко. Скажімо, працюють два інспектори карного розшуку. Один нормальний, розкриваємість злочинів - 50 відсотків. А другий ставить людей на коліна й дубинкою б'є по п'ятах - розкриваємість 75-80 відсотків. Приходять свята - йому премію, грамоту. А перший думає: буду і я так робить, начальство ж хвалить.
Коли був міським головою, у селі Ісківці Лубенського району працював один дільничий, ветеринар за освітою. Тільки він заїжджав у село, люди по погребах ховалися. Дубасив усіх підряд - під поганий настрій, під премію і коли її не дали. Я написав скаргу в міністерство. Ніякої відповіді. Вимушений був зібрати мітинг. Два роки боролися, доки цього дільничного посадили на сім років", - розказав він.
За словами Василя Коряка, людський стержень там ламається.
"Працювати ж приходиться з покидьками - проститутками, наркоманами. У міліціонера багато спокус і пропозицій. Приїжджає мент до злодія, а той живе у 5-поверховому домі. Закрадається думка: може, це я неправильно живу? Щоб казали прямо - бий людину - такого немає. Але вчать наших ментів по ненормальних книжках: як провокації робити, як посварити людей - цілі наука. Вчать прийомів захвату, задушення. У 1990-х уперше видали кийки. На навчанні начальник показував, як робити захват горлянки дубинкою, й приказував: "Не бійтеся, вона не поламається". Один дільничний, Мелешко, підвівся: "Так то ж больно людині". У залі - тиша. А потім усі засміялися. Начальник говорить. "Ти що, хворий на голову? Шо за "больно"?", - додав колишній правоохоронець.