24-го листопада у селі Вовчик, що на Лубенщині, відкрили меморіальну дошку Ларіону Сухомлину – голові колгоспу, який у 1932-1933 рр. врятував селян від голоду.
Йому односельці завдячують не одним врятованим життям. Ларіон Іванович та члени правління під час Голодомору прийняли рішення віддати селянам на кожний трудодень по 300 грам зерна. Тому у Вовчику у роки голоду селяни не помирали. Це людина, яка зробила подвиг, вважають односельці. Його наказали розстріляти, але селяни написали листа і пішки пішли до Полтави шукати правди, розстріл замінили 10-річним ув’язненням. Повернувся Ларіон Сухомлин до села напередодні ВВв. У роки окупації його розстріляли.
“Сьогодні в усіх куточках України люди приходять до тих місць, де покояться ті, хто загинув від страшного Голодомору. Ми повинні пам’ятати про тих, хто у ті роки загинув невинно. Ми повинні прославляти таких людей, як Ларіон Сухомлин, тих, хто тоді відповідав за громаду і переступав через внутрішні протиріччя, робив праведну справу. Ця пам’ятна дошка нагадуватиме прийдешнім поколінням, що народна пам’ять жива. Той, хто праведно жив, не буде забутим”, – сказав голова Полтавської ОДА
Олександр Удовіченко.
“Ви сьогодні зробили святу справу. Ви віддали дань пам’яті своєму землякові, людині, яка зробила громадянський подвиг. Наш святий обовязок – пам’ятати ті страшні події і все зробити аби це ніколи не повторилося”, – розповів голова Полтавської обласної ради
Іван Момот.
“Ця дошка повинна нагадувати нам усім, що на землі треба робити добро, для того, щоб ми жили з кожним днем усе краще. Бажаю Вам мирного неба, щоб наші полтавські чорноземи родили рясним врожаєм”, – зазначив голова Лубенської РДА Віктор Алєксєєнко.
Вшанувти пам’ять Ларіона Сухомлина приїхали до Вовчика його внуки Юрій та Олександр Лисенки, та племінниця Наталія Андрієвська.
“Уся родина наша вдячна, що ви змогли вшанувати своєю увагою мого діда. Він зробив подвиг. Не зважаючи на ті вимоги, здати увесь хліб державі і не лишити нічого своїм підлеглим, він роздав хліб людям, чим врятував їх від голоду. Ми ніколи не забудемо про ті страшні сторінки історії. Я лікар, працюю на благо громади, і ніколи не підвів діда, бо знаю, що він зробив такий вчинок, з якого ми повинні брати приклад і бути вірними своїй Батьківщині”, – зазначив онук Ларіона Сухомлина.
У планах у онуків попросити віддати їм землю, де дідова хата стояла, щоб єпархія побудувала там церкву, якої у Вовчику зараз немає.