У випробувальному центрі ДП «Полтавастандартметрологія» проводять радіологічний контроль харчової продукції та будматеріалів

Роки, що пройшли з часів Чорнобильської катастрофи, дещо відвернули увагу українців від теми радіаційного забруднення, але питання вмісту радіонуклідів у продуктах харчування та будівельних матеріалах не втрачає своєї актуальності і по сьогоднішній день, адже джерела радіації можуть бути дуже різними і для того, щоб отримати додаткове опромінення організму, зовсім не обов’язково пережити ще одну техногенну катастрофу.


Від радіації не застрахований ніхто

На думку вчених, радіація на Землі існувала ще до зародження життя і вже була присутня в космічному просторі до виникнення самої планети. Природна радіоактивність — це спонтанний розпад ядер елементів, що зустрічаються в природі. Радіоактивні елементи природного походження присутні всюди в навколишньому середовищі, так само, як і в організмі кожного з нас у незначній кількості присутні радіоактивні речовини.

Втім, з тих чи інших причин, в різних куточках земної кулі можуть виникати перевищення допустимих норм радіаційного фону. Звичайно ж, найбільше цьому сприяють радіоактивні відходи, що накопичилися в грунті та на дні морів і океанів та ядерні вибухи на випробувальних полігонах. Радіоізотопам властиво мігрувати. У результаті з'єднання зі стабільними елементами вони беруть участь в обмінних реакціях живих організмів. Тож жодна країна чи регіон не можуть бути стовідсотково захищені від потрапляння на їхню територію радіаційно забрудненої продукції. Що вже й говорити про Украну, де лише вибух на ЧАЕС призвів до сильного радіоактивного забруднення грунтів площею майже 8 з половиною мільйонів гектарів, ця площа охоплює 32 райони шести областей України (Київської, Житомирської, Чернігівської, Рівненської, Черкаської, Вінницької, Чернівецької, Кіровоградської, Івано-Франківської). Більша частина цих грунтів припадає на сільськогосподарські угіддя. Радіонуклідами було забруднено й 3 мільйони гектарів лісу.

Джерелом радіації також може виступати важкий газ радон. Концентрація радону в різних точках земної кулі неоднакова. Одним з джерел радонової радіації можуть бути будівельні матеріали (граніт, пемза, глинозем тощо).

Використання відходів фосфорного виробництва в якості будматеріалів (гіпсу) також є можливим додатковим джерелом опромінення. До речі, застосування фосфатних добрив у сільському господарстві стимулює засвоєння природних радіонуклідів рослинами з грунту.


Невидима небезпека

З моменту відкриття, радіація вважалася не шкідливою, а навіть корисною. Один грам радію, коштував, як двісті грамів золота. Втім, наприкінці тридцятих років з'явилися перші статистичні дані, які засвідчили, що з радіацією потрібно вести себе вкрай обережно. Наприклад, на заводі по виробництву обладнання для літаків "Боїнг" (США) серед робітниць, які розфарбовували циферблати люменісцентною фарбою з високим вмістом радію, виникла майже епідемія онкологічних захворювань.

У 1980 році, пресу облетіло тривожне повідомлення про те, що в Краматорську (Росія) здали новобудову, а вже через рік радість від новосілля була затьмарена смертю доньки власника однієї з квартир, невдовзі померли її брат і мати. Квартира звільнилася, туди в'їхали нові люди, у яких теж незабаром помер син. Батько покійного почав бити на сполох і в результаті перевірки, в помешканні було зафіксовано радіаційний фон, який в кілька разів перевищував норму. Загалом у цій горе-квартирі загинули 4 дитини і двоє дорослих, 17 мешканців сусідніх квартир стали інвалідами. В ході обстеження виявилося, що джерелом радіації були стінові панелі, виготовлені з радіоактивно забруднених будматеріалів.

На жаль, рівень радіації неможна визначити за зовнішніми ознаками. Це невидима загроза, яка не має ні кольору, ні запаху, разом з тим вона дуже небезпечна, адже спричиняє зміни в біологічній структурі клітин, які можуть привести до їх загибелі, викликає параною та смертельну променеву хворобу.

Шляхів потрапляння радіонуклідів до організму людини, зазвичай, два: через повітря, яке ми вдихаємо та через продукти харчування. При цьому шкода від вживання продуктів харчування, в яких вміст радіонуклідів перевищує допустимий рівень, не менша ніж від зовнішнього опромінення. Справа в тому, що більшість радіонуклідів мають властивості близькі до тих чи інших хімічних елементів, з яких складається тіло людини. Тому організм сприймає їх за «потрібні йому речовини» і накопичує у різних органах. Там радіонукліди продовжують випромінювання і від цієї радіації захиститись вже неможливо.

В продукти харчування потрапляють найбільш небезпечні радіонукліди-«довгожителі» цезій-137(137Cs) і стронцій-90 (90Sr). Внаслідок довготривалого періоду напіврозпаду (близько 30 років) ці елементи довго зберігають свою активність і з плином часу включаються в харчові ланцюги. Особливо чуттєві до цезію-137 діти. Найбільшими «акумуляторами» цезію вважаються гриби, які активно «тягнуть» його з грунту. Втім, ця властивість, хоча й дещо в меншій мірі, притаманна й всім іншим рослинам, а ті в свою чергу служать їжею для тварин… Що стосується риби та морепродуктів, то вони можуть збагатитися радіонуклідами з морського дна. А ось стронцій, хоч і не накопичується в грунті, але якщо вже потрапляє до організму, то концентрується в кістках та згодом руйнує їх, тому норми щодо його вмісту більш жорсткі.

Отже, ніхто з нас не застрахований від вживання чи використання радіактивно забрудненої продукції, головне звести контакт з нею до мінімуму, а для цього необхідно, щоб потенційно небезпечна продукція проходила періодичний радіаційний контроль.


Суворий радіаційний контроль – запорука безпечності продукції.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» Міністерством охорони здоров’я України затверджено Державні гігієнічні нормативи «Допустимі рівні вмісту радіонуклідів 137Cs та 90Sr у продуктах харчування та питній воді». Нормативи встановлюють гігієнічні нормативи вмісту цезію та стронцію у продуктах харчування та питній воді, а також вимоги з дотримання вказаних допустимих рівнів під час виготовлення, імпорту, експорту та обігу харчових продуктів. Нормативи обов'язкові для фізичних та юридичних осіб, діяльність яких пов'язана з виготовленням, імпортом, експортом та обігом харчових продуктів, наданням послуг у сфері роздрібної торгівлі харчовими продуктами.

Усі види харчової продукції підлягають обов’язковому радіометричному контролю в акредитованих лабораторіях. Безпека продуктів харчування, у тому числі й радіаційна, повинна забезпечуватися на всьому шляху продукту від поля (ферми, річки, моря, саду) до столу. Тому, згідно з вимогами чинного законодавства, вся харчова продукція та продовольча сировина мають проходити радіаційний контроль гамма і бета спектрометрами, причому за його забезпечення відповідають, як виробники, так і переробники, і навіть організації, що безпосередньо реалізують продукти харчування населенню: магазини та продовольчі ринки. Зокрема, великі споживачі продуктів харчування (армія, флот тощо).

В будівельних матеріалах та сировині контролюються такі радіонукліди, як торій-232, радій-226 та калій-40. Всі будівельні матеріали, на які видаються сертифікати відповідності, проходять випробування на радіоактивність.

В науково-дослідному Випробувальному центрі харчової продукції ДП «Полтавастандартметрологія» проводять випробування харчової продукції, продовольчої сировини та будівельних матеріалів на вміст радіонуклідів. Підприємство оснащене двома сучасними спектрометрами: бета-випромінювання – СЕБ 01-150 та гама-випромінювання – СЕГ 01-63. Отримані під час вимірювання первинні дані (спектр), обробляються спеціальною програмою АКWIN. Кінцева інформація містить перелік наявних у продукті радіонуклідів та відомості про їх питому активність. (кількість беккерелів на одиницю ваги або об'єму). Саме за питомою активністю радіонуклідів у продукті харчування і визначається його придатність або непридатність до вживання людиною. Слід зазначити, що цезій-137 та цезій-134, можна контролювати як бета-, так і гамма-спектрометром. А ось стронцій-90 можна контролювати тільки на бета-спектрометрі. Як альтернативний метод можуть використовуватися радіохімічні дослідження. Щороку у Випробувальному центрі ДП «Полтавастандартметрологія» проходять випробування на вміст радіонуклідів близько тисячі зразків харчової продукції та десятки зразків сировини та будівельних матеріалів.


Споживачі повинні цікавитися, що їм продають.

Після аварії на АЕС Фукусіма-1 (Японія) засоби масової інформації та Інтернет-видання, не без активної допомоги виробників побутових дозиметрів, почали навперебій радити населенню придбавати ці прилади. Проте, варто знати, що, на жаль, технічні можливості дозиметра не дозволяють цьому простому приладу вирішити складну проблему контролю продуктів харчування. Дозиметр має надто маленький діапазон вимірювань і здатний визначити лише параметри зовнішнього поля, а ось встановити, які радіонукліди та яка їх кількість знаходиться всередині продукту та в його так би мовити, клітинній структурі, можна лише за допомогою спектрометра.

У чотирьох областях України (Рівненській, Житомирській, Волинській, Київській) рівень радіаційного забруднення до цього часу місцями залишається достатньо високим, тому мешканці цих областей мають в обов’язковому порядку вимагати у продавців результати радіологічного контролю продуктів, особливо на ринках, та не купувати продукти в місцях стихійної торгівлі. Що стосується жителів Полтавщини, то хоча радіаційний фон у нас і в нормі, ніхто не може дати стовідсоткової гарантії, що на територію області не надійде продукція з «проблемних» регіонів.

Найбільш небезпечними в плані радіаційного забруднення є лісові гриби та ягоди. Та якщо гриби лікарі радять вживати з обережністю, а дітям взагалі не рекомендують давати їх в будь-якому вигляді, то ягоди, зокрема, чорниця та журавлина, дуже корисні і навіть просто необхідні в окремих випадках для профілактики та лікування деяких захворювань. Тож варто не уникати, а ретельно стежити за тим, щоб будь-яка продукція відповідала вимогам нормативних документів. А споживач, який хоче бути впевненим у цілковитій безпечності того чи іншого товару, повинен цікавитись наявністю сертифікатів чи гігієнічних висновків (на харчову продукцію) або радіаційних паспортів (на сировину та будівельні матеріали).