Лохвиччина: школярі вчилися відроджувати свої села

Школа молодіжного лідерства "Я відроджую своє село" на кілька днів об’єднала три десятки школярів із чотирьох населених пунктів.

Наметове містечко, на базі якого проводили захід, розбили у селі Сенча, і воно стало для школярів віком від 13 до 17 років точкою відчутних перетворень світогляду і світосприйняття.

Для України школи лідерства – справа не нова. Але на Лохвиччині подібний захід проводили вперше.

Ініціювали проведення школи ГО "Всеукраїнський молодіжний рух "Let’s do it, Ukraine!", яка добре відома щорічними глобальними прибираннями, та ГО "Студена", що опікується питаннями адаптації, працевлаштування та самореалізації військових після повернення зі Сходу.

Організатори поставили собі за мету навчити школярів діяти командою, не тільки розробляти локальні проекти розвитку, а й втілювати їх у життя, знаходити партнерів та вміти брати на себе відповідальність. Тематику ж для учасників школи обрали злободенну – сьогодні Лохвицький район через видобуток вуглеводнів отримав чимало проблем з екологією.

До участі у школі долучилося п’ять команд: дві представила Лохвиця, по одній Вирішальне, Сенча та Заводське. Вони визначали, що найбільше турбує в їхніх населених пунктах, розробляли проекти та пропонували своє бачення планів їх втілення.

Вирішальне й Сенча потерпають від засміченості, у Лохвиці потрібен чистий і облаштований пляж, а також на часі – вирішення проблеми безпритульних тварин. Школярі із Заводського прагнуть регулярного автобусного сполучення між їхнім містом і райцентром. Звичайно, силами школярських команд складно розв’язувати такі проблеми, однак тренери давали їм розуміння, як знаходити ресурси й партнерів, як долучатись до важливих проектів, ініціювати розробку плану дій, вирішувати організаційні моменти та контролювати його втілення.

Юлія Мархель, президент ГО "Всеукраїнський молодіжний рух "Let’s do it, Ukraine!", коментуючи подію, зауважила, що табір у Сенчі став не тільки джерелом натхнення, а й остаточного розуміння того, що заходи подібного напрямку особливо потрібні у віддалених від центру містах і селах. Ці знання, на її думку, дають дітям та молоді шанс зробити відчутні кроки для розвитку населених пунктів та громад, щоб, маючи ресурс, насамперед природний, зробити життя навколо себе цікавішим та ефективнішим, а не шукати чогось кращого десь інде.