Паспорт громадянина України, який кожен із нас отримує по досягненню шістнадцятирічного віку, стає невід’ємним супутником нашого життя. На жаль, така простота отримання даного документа дуже часто призводить до нерозуміння громадянами його цінності та важливості. Багато хто за першою вимогою може віддати його на роботі для оформлення незрозуміло яких документів, з легкістю залишити стороннім особам у якості застави, а у разі втрати – звернутись до правоохоронних органів лише тоді, коли у ньому виникне якась необхідність. Якщо ще декілька років тому недбале ставлення до зберігання паспорта і його втрата не доставляла його власникам особливих клопотів, окрім, хіба що, штрафу (стаття 198 Кодексу України про адміністративні правопорушення), то практика останніх років показує, що недбале ставлення до паспортного документа може обернутись серйозними проблемами.
40-річний Андрій Олександрович (ім’я змінено) у середині минулого року поїхав до обласного центру сусідньої області. Там полтавчанин був недовго: за декілька днів владнав усі справи та зібрався їхати додому. На залізничному вокзалі придбав квиток і вже прямував до потяга, коли побачив відсутність свого паспорта. «Загубив, - подумав чоловік, - кому потрібен чужий паспорт?» Думку про те, що необхідно негайно звернутись у міліцію він відразу відкинув, адже, можна було спізнитись на потяг та втратити гроші за квиток. Не повідомив Анатолій Олександрович правоохоронцям про втрату документа і по прибуттю до Полтави. Натомість, вирішив шукати його самостійно.
Протягом наступних декількох місяців у газетах сусіднього регіону він розміщував оголошення з проханням за винагороду повернути загублений документ і терпляче чекав… І дочекався, однак, зовсім не доброзичливця з паспортом, а працівників одного з тамтешніх комерційних банків. Завітавши до його квартири, ті повідомили, що декілька місяців тому він отримав кредит у сумі близько дев’яти тисяч гривень. Анатолій Олександрович пояснював поважним гостям, що ніякого кредиту він не брав, переконував, що в цей час у нього не було паспорта та показував оголошення в газеті про його втрату. Подібні докази банківських працівників тільки насмішили. Однак, вони пообіцяли все перевірити. Лише після цього, переляканий полтавчанин побіг у міліцію. Ситуацію, на щастя, вдалося владнати без судових тяжб і довгих з’ясовувань стосунків - банкіри знайшли підтвердження того, що Анатолій Олександрович і справді не брав жодного кредиту. Однак, щасливий кінець мають далеко не всі історії з аналогічним сюжетом!
Ще один неприємний, однак досить поширений випадок стався із двома громадянами 1962 та 1954 років народження. Чоловіки декілька років тому влаштувались на роботу на одне з підприємств. Для оформлення документів керівник фірми попросив віддати йому на деякий час паспорти. Що обидва і зробили.
Те, що новий начальник довго не повертає документи, їх насторожило, однак з’ясовувати з ним якісь питання вони не наважились. Коли ж через декілька днів паспорти повернули, чоловіки вирішили, що переживання були марними і просто про це забули. Згадати цей випадок прийшлось обом аж через два роки, коли працювали вже на зовсім іншому підприємстві. І допомогли їм у цьому знову ж таки працівники одного з банків. З їхніх слів з’ясувалось, що декілька років тому чоловіки взяли кредити по п’ять тисяч гривень кожен, а зараз з урахуванням пені винні фінустанові вже майже по десять тисяч. У даному випадку чоловіки не змогли заявити банкірам навіть про втрату своїх паспортів, тож доводити свою непричетність до кредиту довелося у суді.
Подібних до наведених вище прикладів можна навести десятки, а то й сотні. З чужими паспортами сьогодні в Україні не лише отримують кредити у банках, але й продають квартири, в яких ще живуть власники, відкривають фіктивні фірми, через які в подальшому відмивають гроші, здобуті злочинним шляхом, чи займаються незаконною діяльністю, а також роблять багато інших протиправних дій. В абсолютній більшості випадків завдяки діям правоохоронних органів, судів різних рівнів, власникам втрачених паспортів вдається уникнути і матеріальної, і кримінальної відповідальності, однак, скільки часу, нервів та здоров’я їм це коштує. І на всі ці жертви громадянам приходиться іти лише через одне – неналежне зберігання або несвоєчасне повідомлення до міліції про втрату паспорта громадянина України.
«Громадянам потрібно добре усвідомити і запам’ятати, - говорить начальник сектору ГІРФО Київського райвідділу міліції Полтави майор міліції Алла Левченко, - що за наявності їхнього паспорта та допомоги «нечистих на руку» банківських працівників, різноманітних юристів та посадовців, зловмисники можуть завдати їм значної матеріальної шкоди. Однак, запобігти цьому дуже просто, потрібно дотримуватись лише двох порад: по-перше, ніколи не передавати свій документ іншим особам, а по-друге, при втраті негайно звертатись до міліції. Справа в тому, що при отриманні заяви про втрату паспорта громадянина України, ми негайно вносимо інформацію про це до спеціальної бази даних, після чого він втрачає свою юридичну силу. Доступ до бази мають як державні установи, так і банківські структури, тому після цього зробити якісь незаконні операції за допомогою втраченого або украденого паспорта дуже проблематично».
Щоб максимально скоротити термін отримання нового паспорта, в установи у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб громадянам потрібно звертатись з такими документами:
1. Заява про втрату.
2. Дві фотокартки розміром 35Х45 мм.
3. Свідоцтво про народження, шлюб (розірвання шлюбу) – за наявності.
4. квитанція про сплату державного мита або документ про звільнення від сплати.
5. Копія постанови про порушення або відмову у порушенні кримінальної справи за зверненням до ОВС про викрадення паспорта.
За наявності цих документів працівники ГІРФО зможуть надати кваліфіковану допомогу по оформленню нового паспорта громадянина України у найкоротші строки, передбачені законодавством України.
Володимир Пасічко, помічник начальника Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області