Поки дівчину безрезультатно розшукували правоохоронці, вона була разом із… «померлою» матір’ю

16-річну Олю (ім’я змінене – авт.) кілька тижнів безрезультатно розшукували правоохоронці Машівського райвідділу міліції. Вона просто зникла, навіть не залишивши прощальної записки з поясненнями.



Міліціонери прочесали Машівський та Карлівський райони, оскільки перш за все розглядалася версія про її втечу від бабусі до батька. Однак, про дівча нічого не чули ані родичі, ані подруги чи знайомі.

Як потім з’ясувалося весь цей час дівчина перебувала разом із… «померлою» матір’ю. Вірніше сказати, такою її вважали усі мешканці села. Три останні роки батьки Олі були у розлученні. Дівчинка спочатку жила з матір’ю Оленою у Супрунівці, що під Полтавою. Однак, через фінансові труднощі та відсутність постійної роботи, мати віддала її батькові, як домовлялись, тимчасово. Потім до села докотилася звістка про смерть Олени.

Так і жила маленька Оля – сумувала за померлою матір’ю, страждала від батьківської неуваги та конфліктувала із мачухою.

Найболючішим для дівча була байдужість та грубість тата. Оля здебільшого просто корилася, однак бувало й опиралася з притаманним лише дітям максималізмом. Приміром, якось вона прийшла до школи із синцем під оком. На запитання вчителів розповіла, що то батькова «робота». Коли ж за заявою педагогів чоловіка затримали правоохоронці, з’ясувалося, що синець майстерно намальований тінями – так вона вирішила помстилася батькові.

Останнім часом Оля не знаходила порозуміння й підтримки навіть у бабусі, до якої приїздила на кожні канікули. Лише давня обіцянка останньої забрати її до себе після закінчення дев’яти класів, підтримувала дівчину та допомагала стерпіти усі родинні негаразди.

Останньою краплею стали слова бабусі: «Знаєш, онуко, я вже не можу матеріально допомагати твоєму батьку, та ще й тебе на собі тягти. Тому не сподівайся, що я заберу тебе до себе».

Після таких слів для Олі вже не було жодного сенсу залишатися із ріднею. Тож дівчина просто втекла світ заочі. Спочатку дісталася до Карлівки, звідки автобусом попрямувала на Полтаву. В обласному центрі завітала до своєї названої хрещеної, маминої давньої подруги. Саме вона й повідомила Ользі, що її мати жива-здорова, мешкає у Полтаві у старого дідуся, якому допомагає по господарству.

У матері дівчинці жилося геть по-іншому. Звичайно, матеріального достатку не було, однак увага та турбота зі сторони неньки сторицею це компенсували. Оля навіть не зважала на те, що мати частенько прикладається до пляшки, що вечорами уходить на кілька годин, обмежуючись нерозбірливими поясненнями. У душі дитини лише було почуття безмежного щастя від материнської любові. Разом із тим зростало так само сильне почуття ненависті до батька за зневагу до усіх, таких важливих для неї подій. Пропущений перший дзвоник, випускний бал, ігнорування батьківських зборів, самотність у лікарні під час останньої хвороби, байдужість до неї у противагу до турботи про нову дружину – цей перелік вона може продовжувати безкінечно. Оля не бажала його ані бачити, ані чути, навіть згадувати не хотіла.

Прихід правоохоронців поклав край «ідеалістичному» існуванню. Через кілька тижнів безплідної роботи, дезінформовані «загибеллю» матері міліціонери, врешті вийшли на слід неповнолітньої утікачки.

Однак повертати Олю вже нема куди. За час її відсутності батько прийшов до висновку, що дочка йому взагалі не потрібна. Тож на звістку правоохоронців про встановлення її місця перебування, чоловік відреагував заявою про відмову від власної дитини.

Мати також навряд чи здатна дати Олі гідне виховання – жінка перебуває на обліку правоохоронців, оскільки неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за зайняття проституцією.

«За таких складних обставин, єдиний вихід для Олі – поміщення до притулку для дітей «Любисток» – говорить Жанна Ахіджанян, начальник відділу кримінальної міліції у справах дітей УМВС області, – Наразі співробітники КМСД збирають матеріали для передачі їх до служби у справах дітей та прийняття рішення про подальшу долю дівчинки».

Нелюбов рідного батька, ганебна поведінка матері, самотність, нерозуміння, зневіра – такі випробування приготувала доля для юної Ольги. Сподіваємось, досвідчені педагоги та психологи притулку з такою лагідною назвою «Любисток» віднайдуть необхідні для розгубленого підлітка слова.