Для того, щоб дитина спокійно навчалася у школі, батьки вимушені платити

Мова не йде про відкриті хабарі, а про так звані «потреби» школи та класу. Одні продовжують справно платити, а ті, хто такої можливості не має, страждають та шукають правосуддя. Чим обернулася відмова матері-одиначки заплатити 150 гривень за новий стілець для її дитини - далі.

На останньому засіданні Громадської ради міста із своєю проблемою виступила Світлана Бурдіна, мати-одиначка, яка виховує доньку-підлітка. Жінці вже не до снаги оплачувати побори, які збирають у школі.

Світлана Бурдіна, мати учениці Полтавської ЗОШ І-ІІІ ступенів: "Моя донька Бурдіна Альона навчається у 8 класі Полтавської ЗОШ №26. В минулому році вона принесла мені зі школи записку, в якій було вказано про те, що я повинна здати 150 грн. На придбання шкільного стільця для своєї дитини. Оскільки я виховую дитину сама і не маю взагалі іншої ніякої матеріальної допомоги, сплатит цю суму я не мала змоги".

Окрім Бурдіної здавати гроші на стільці через скрутне матеріальне становище відмовилося ще двоє батьків, діти яких за це, – говорить пані Світлана, – жорстоко поплатилися. В клас були закуплені нові стільці, а дітей, які не здали гроші, пересадили на стільчики, принесені з початкової школи. Через це над дітьми почали насміхатися однокласники. Витримати такі знущання, каже жінка, не могли ані діти, ані батьки. На прохання розібратися в ситуації відгукнувся правознахисник, член Громадської ради Василь Ковальчук, який і сам нещодавно опинився у подібній ситуації: у 5 школі, де навчається його син, теж практикувалися постійні побори з батьків.

Чоловік тоді взявся до справи серйозно: звернувся до управління освіти, прокуратури, ЗМІ, дійшов до Міністра освіти Дмитра Табачника. Зрештою ситуація вирішилася на його користь – директора 5 школи зняли із посади.

На прохання пані Бурдіної правозахисник відвідав директора 26 школи, звернувся до управління освіти, які провели відповідну перевірку.

Стільці придбали всім учням класу і до кінця минулого року ніяких коштів більше не збирали, – розказує Світлана Бурдіна. І коли жінка думала, що конфлікт вичерпано, з'явилася нова проблема.

Світлана Бурдіна, мати учениці Полтавської ЗОШ І-ІІІ ступенів: "Коли моя донька принесла мені шкільний табель за перший семестр, я зрозуміла, що шкільна війна не закінчилася, а тільки набирає оберти. В табелі доньки було виставлено вчителями різних предметів 9 трійок, тобто, двійок. Я, звісно, розуміла, звідки «ростуть ноги» у цих оцінок, але що робити у даній ситуації - просто не знала. Я розуміла, що ця війна оголошена мені, а не дитині".

Наші журналісти звернулися за коментарями до директора школи, в якій навчається донька пані Світлани, – Григорія Дзюбкіна. У телефонній розмові чоловік заперечив факт будь-якого тиску на дитину з боку педколективу і запевнив, що дівчинка ніколи не мала особливих успіхів у навчанні, а її оцінки аж ніяк не пов'язані із відмовою придбати стільці.

Григорій Дзюбкін, директор Полтавської ЗОШ І-ІІІ ст. № 26: "В тому році були погані оцінки і в цьому році. Вони стали гірші, але погано вона вчиться давно".

Підтверджує директор те, що збираються гроші на різного роду шкільні потреби, але все це робиться з ініціативи батьків і ніхто ніякого тиску на них не чинить, а, тим більше, не мститься.

У будь-якому разі ця справа вже не залишиться поза увагою Громадської ради, запевняє Василь Ковальчук, найближчим часом він планує зібрати за круглим столом усіх причетних до ситуації та розібратися в ній.

Василь Ковальчук, правозахисник, член Громадської ради при Полтавському МВК: "Прокуратура, Мірошніченко, обласного освітянина нашого, звісно, прокурора обов’язково представника від міськвиконкому, хто відповідальний за це, можливо, мера, бо без нього там вода не освятиться, всі ці люди повинні бути присітні на круглому столі, та люди, які задіяні в скандалі, чиї діти потерпіли".

Подібний випадок – не єдиний, і взагалі питання поборів у школах Полтави – досить актуальне, стверджують пересічні полтавці і ставляться до цього вкрай негативно.

Бліци:

– Як я можу ставитися, я ж не можу говорити, що гарно, звичайно, тут щось не те. Коли я навчалася, таких поборів не було, все було само собою, це забезпечувала Радянська влада

– Негативно ставлюся, діти виросли, слава Богу, але як було, так і залишилося, мабуть, це не викорінюється. Вчителям - на подарунки, на ремонт класу, на ремонт школи, на що тільки не збрали

– Кожного місяця збирають по 25 гривень, онук пішов у перший клас, то на потреби, то на зашити, то на підручники, а як в мене дочка - мати-одиначка, то це дуже важко/

Як системно вирішити питання шкільних поборів, в управлінні освіти не знають. Конфлікти гасять локально, коли з'являються невдоволені.

Наталія Дорохова, начальник управління освіти Полтавського МВК: "Не часті звернення, але вони є, бо такого не буває, щоб усі були всім задоволені. Коли батьки приходять, ставлять запитання, ми зв’язуємося з керівником з цього приводу, звичайно, вирішується".

Питання, ймовірно, вирішуються, та, власне, чи не почувають себе діти-школярі, втягнуті дорослими в подібні ситуації, білими воронами?