Яка інформація повинна бути на маркуванні?

Як відомо, часи, коли державними службами прискіпливо затверджувалась кожна окремо взята рецептура чи технологія виробництва того чи іншого виду продукції і виробник не мав права самовільно внести в неї бодай найменшу зміну, безповоротно відійшли в минуле. Нині у нього з’явилися широкі можливості для експериментування з різними інгредієнтами, матеріалами та способами виробництва. Тож споживачеві залишається уважно читати інформацію на маркуванні та обирати, що йому до вподоби й по кишені, орієнтуючись як на можливості свого гаманця, так і на отримані знання. В усякому разі подібний механізм діє в розвинених країнах світу.

Особливо це актуально для харчових продуктів, якість яких безпосередньо впливає на наше здоров’я.

Отже, відповідно до вимог Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів, маркування повинно містити таку обов'язкову інформацію:

1) назву харчового продукту;

2) склад харчового продукту із зазначенням кількості інгредієнтів (складників) в порядку зменшення їхньої маси. Тобто першими в переліку зазначають інгредієнти, яких у продукті найбільше, останніми, ті – кількість яких мізерна. Тож запам’ятайте, якщо сік у напої, екстракт трав у шампуні чи молоко у складі молоковмісного продукту значиться п’ятим, а то й більш дальнім номером, його там майже немає;

3) кількість харчового продукту у встановлених одиницях виміру. Найчастіше зазначають масу продукту або кількість одиниць в упаковці;

4) часові характеристики придатності харчового продукту (строк придатності або дату виробництва або кінцеву дату споживання);

5) умови зберігання харчового продукту;

6) умови та рекомендації щодо використання;

7) найменування та місцезнаходження і номер телефону виробника, фактичну адресу потужностей (об'єкта) виробництва, а для імпортованих харчових продуктів - найменування та місцезнаходження і номер телефону імпортера;

8) найменування та місцезнаходження і номер телефону підприємства, яке здійснює функції щодо прийняття претензій від споживача, у разі якщо цим підприємством не є виробник;

9) номер партії виробництва;

10) інформацію про наявність чи відсутність у складі харчового продукту генетично модифікованих організмів (визначається чинним законодавством);

11) інформацію щодо місця походження для харчових продуктів, які лише упаковані або розфасовані в Україні, якщо відсутність такої інформації може ввести в оману споживача;

12) поживну (харчову) цінність із позначенням кількості білків, вуглеводів та жирів у встановлених одиницях виміру на 100 г (100 мл) харчового продукту та енергетичну цінність (калорійність), виражену в кДж та/або ккал на 100 г (100 мл) харчового продукту. Цю інформацію не обов'язково зазначати для чаю, кави, оцту, мінеральної та питної води, кухонної солі, харчових добавок, ароматизаторів, спецій, прянощів;

13) застереження щодо споживання харчового продукту певними категоріями споживачів (дітьми, вагітними жінками, літніми людьми, спортсменами та алергіками), якщо такий продукт може негативно впливати на їх здоров'я при його споживанні;

15) позначення знака для товарів і послуг, за яким харчовий продукт реалізується (за наявності);

16) позначення нормативного документа, за яким виготовлено продукцію. Зазвичай, це міждержавний стандарт ГОСТ, державний стандарт України ДСТУ чи технічні умови виробника ТУ. Згідно з вимогами чинного законодавства, вимоги передбачені технічними умовами, мають бути не нижчими, ніж в національних стандартах України;13) застереження щодо споживання харчового продукту певними категоріями споживачів (дітьми, вагітними жінками, літніми людьми, спортсменами та алергіками), якщо такий продукт може негативно впливати на їх здоров'я при його споживанні;

17) застереження щодо споживання харчового продукту певними категоріями споживачів (дітьми, вагітними жінками, літніми людьми, спортсменами та алергіками), якщо такий продукт може негативно впливати на їх здоров'я при його споживанні;

18) знак відповідності (трилисник) з номером органу сертифікації (якщо продукцію було сертифіковано).

Маркування харчових продуктів обов’язково повинно бути виконане державною мовою, а у разі необхідності, додатково продубльоване іншими мовами.