Міліціонери розшукали 87-річну бабусю, яка загубилася у лісі

Напередодні найсвітлішого жіночого свята, кожна представниця прекрасної статі мріє не лише про увагу, турботу та любов, а й про щирі побажання, теплі слова, приємні і неочікувані сюрпризи. Та ні що у світі не зрівняється з подарунком - ціною у врятоване життя!

Недавня історія на Чорнухівщині – зворушлива та доблесна драма, головними героями якої став чи не весь Чорнухинський райвідділ міліції.

Є в тому мальовничому, окутому лісами, краї маленьке село, де волею долі разом зустрічають старість дві жінки. Літні пані є віддушинами, підтримкою та допомогою одна одній. Але нещодавно, пізно повернувшись додому, 70-річна Галина Максимівна не знайшла своєї співмешканки – вже поважного віку, Антоніни Андріянівни. Жінка не знала, що робити, де шукати, адже 87-річна бабуся Антоніна ледве пересувається. Проплакавши ніч, зранку почала пошуки вулицями села, а згодом звернулась до сільського голови, який і зателефонував до міліції.

На розшук одразу ж виїхала слідчо-оперативна група. Подвірний огляд результатів не дав, і всі направились до лісового масиву. Ліси ж на Чорнухівщині дуже гарні, але густі і величезні, тому й небезпечні, і начальник місцевого райвідділу міліції Анатолій Васильович Козленко вирішив викликати додаткову пошукову групу. Оперативники ретельно обчісували кожну ділянку масиву, не пропускаючи жодного дерева. Коли нарешті вийшли на слід - побачили жахливу картину: самотня, замерзла і «синя», в шоковому стані бабуся, ледь жива стояла серед лісу. З полону смерті її винесли на руках міліціонери – Ігор Купрієнко, начальник сектору карного розшуку Чорнухінського райвідділу та дільничні інспектори - Олег Власенко та Анатолій Коломієць.

Вже в райвідділі, самі ж правоохоронці надали жінці першу медичну допомогу, розтерли, зігріли та нагодували.

Ще б зовсім трохи, і фінал був би трагічним.

Зараз же старенька знову «у формі». Що трапилося з нею не пам’ятає, часто взагалі забувається, але в такому поважному віці це не дивно. Проте бабуся Тоня жартує, сміється, навіть цитує великих класиків, адже все життя пропрацювала вчителем української мови та літератури. А за те, що протрималася одна цілу добу в лісі, лишилася живою, можна подякувати її стійкому характеру, силі духу та величезному позитиву, який присутній цій пані. А копітка робота працівників міліції, їх оперативність, небайдужість, цілеспрямованість у пошуках - це гідний вчинок справжніх офіцерів. І як сказав Анатолій Васильович Козленко: «Ми не думали про подвиги, про трофеї! Ми просто виконували свою роботу. Ми мали мету врятувати життя і це нам вдалося!»