З метою профілактики злочинності у молодіжному середовищі, учнів Полтавського училища водили на екскурсію в колонію (фото)

«Профілактувати легше ніж виправляти!» - саме під таким гаслом 19 березня 2013 року було проведено екскурсію для учнів Полтавського вищого професійного училища імені А.О. Чепіги до Полтавської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№64).

Даний захід був проведений за ініціативи управління у справах сім’ї, молоді та спорту виконавчого комітету Полтавської міської ради та головного управління юстиції в області за активної підтримки начальника управління ДПтС в Полтавській області генерал-майора внутрішньої служби Миколи Ісаєва.

Цих молодиків керівництво училища відібрало для такої неординарної екскурсії не просто так. Всі вони відносяться до так званої «групи ризику», тобто мають девіантну поведінку та перебувають на внутрішньому обліку. З першого погляду зрозуміло, що ці хлопці «важкі» - неприхований негативізм, розмова з вживанням ненормативної лексики, цигарка та саркастичні жарти.

Перед тим, як пройти через контрольно-пропускний пункт, хотілося б почути думки юнаків. Що ж вони очікують від екскурсії? Більшість, прямо кажучи, від розмови відмовилися. Самими сміливими виявилося лише двоє. Галіхан, який навчається на робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків, каже, що потрапив до цієї групи екскурсантів за «гарну» поведінку. Колонію бачить не вперше, бо вже приїжджав сюди передавати передачу для знайомого, але на території не був. Він очікує побачити скрізь камери, ґрати та колючий дріт. Інший екскурсант – Володимир, приїхав сюди з цікавості. Хоче подивитися як засуджені проживають, харчуються, проводять вільний час, навчаються. Зізнався чесно, що від екскурсії нічого не очікує.

Лише одного разу на обличчях цих, ще зовсім юних хлопців, промайнуло сум’яття, коли побачили охоронців з автоматами, які прямували на пост.

Виконуючий обов’язки начальника Полтавської виправної колонії (№64) Вадим Алєксєєнко одразу провів для відвідувачів інструктаж та довів правила поведінки у зоні, що охороняється. А далі, як у кіно, прохід через КПП по 3 чоловіки, суворий та прискіпливий погляд чергового і всі опинилися там, де ще ніхто із них не бував.

Екскурсанти пройшли територією установи, відвідали храм святителя Миколая, зал, де готують їжу для засуджених, професійно-технічне училище, що функціонує при колонії та школу. Представники адміністрації установи розповіли про умови утримання засуджених, розпорядок дня, побут та основні напрямки роботи підприємства. У школі найбільше сподобався живий куточок з папугами та великим акваріумом.

Для хлопців, які ходять по лезу ножа, організатори екскурсії хотіли донести, що потрапляти в місця позбавлення волі не варто. Це не вартує тієї примарної ідеї, що відсидівши у тюрмі, тебе будуть поважати однолітки. Саме з цією метою хлопцям про своє життя розповів засуджений Роман.

- Я відбуваю покарання за виготовлення та збут наркотиків, - розповідає Роман, - вже відсидів 4,5 роки, залишилось іще майже 4. Найбільше я жалію за втраченим часом, який би я міг проводити з користю для себе на волі, будувати сім’ю та інше. Дякувати Богу, що у мене є сім’я – жива моя мама, є дружина і синочок, якому майже рік. Мій випадок, я вважаю, унікальний. Нажаль багато людей, які відбувають покарання знаходяться у стані постійного протесту, окрім цього, їх ніхто не чекає на волі. І це саме жахливе, коли ти розумієш, що нікому не потрібен. Вся ця «тюремна романтика», яка описується в книгах та у кінофільмах, насправді ніякого відношення до дійсності немає. Я свідомо йшов на злочин, у мене було все – робота, будинок, машина. Хотілося чогось більшого, мабуть, гострих відчуттів. Я їх отримав, більше не хочу. Усвідомивши, що я вчинив злочин, більше цього не повторю, так як я втратив можливість бачити своїх рідних, бачити, як зростає мій син, як він робить перші кроки, почути перше його слово. І хоча адміністрація установи робить все, щоб час, який ми тут проводимо проходив з користю (на волі я грав на музичних інструментах, тут продовжую грати у музичному гурті) – все це не замінить свободи.

Розповідь Романа була настільки щира, що проймала до кісток. І коли він розповідав про втрачений час і неможливість бачити як зростає його синочок – розумієш, що говорить він відверто. Адже не часто побачиш в очах чоловіка сльози.

Екскурсії для даної колонії не новина, але вперше було прийнято рішення показати дисциплінарний ізолятор. Юнаки з цікавістю обдивилися камеру, посиділи на табуретах та з посмішкою вийшли на вулицю.

Матимемо надію, що розповідь засудженого позитивно вплине на їхню ще несформовану свідомість. Але що можна говорити про попередження протиправної поведінки, якщо дехто із цієї компанії вже чекає вироку суду, дехто має родичів або друзів, що відбувають покарання і кожен з них ходить по лезу ножа. Дитина обирає в обличчі дорослих для себе авторитета, дії і вчинки якого сприймає як правило поведінки. І який ми, дорослі, приклад подамо – такими виростуть наші діти. Звичайно, краще попередити злочин, ніж потім намагатися домогтися від уже злочинців усвідомлення свого вчинку.