Полтава – єдине місто в Україні, де неурядова організація може забезпечити безхатченків не тільки дахом над головою, а й офіційною пропискою

Майже 7 тисяч чоловік були охоплені послугами благодійної асоціації «Світло надії» тільки за минулий рік. Напрямки роботи різні: від протидії епідемії туберкульозу та вірусного гепатиту С до створення кризових центрів.

Сергій Жук, заступник виконавчого директора БА «Світло надії»: "Ми починали з допомоги ВІЛ-позитивним дітям, вагітним. У нас є цикл програм для наркозалежних, які також мають соціальну направленість, й один з останніх наших проектів – допомога людям, які перебувають в тюрмах або звільнилися з місць позбавлення волі".

Багато з останніх, пояснює Сергій Жук, вийшовши з-за грат, опиняються на вулиці – не мають документів та не можуть їх відновити через відсутність прописки. У схожій ситуації опинилася і пані Віта. З 43 років свого життя 5 вона провела у тюрмі. Жінка розповідає: в колонії позбулася наркозалежності, тож не схотіла повертатися до чоловіка-п'яниці та разом з ним котитися на саме дно. У колонії від працівників БА «Світло надії» вона дізналася про Полтавський центр адаптації бездомних осіб і звільнених із місць позбавлення волі. Тут Віта Гладких оселилася сама та змогла забрати дитину.

Віта Гладких, живе у Центрі адаптації бездомних осіб і звільнених із місць позбавлення волі: "Довго не бачилися – 5 років. Мене ув'язнили, коли їй було 3 роки, зараз їй 8. Ми абсолютно незнайомі люди. Знайомимося, пізнаємо одна одну. Все благополучно проходить".

Все благополучно: тепло, чисто, є дах над головою, їжа. Пані Віта влаштувалася на роботу. Поки вона працює, дитина також під наглядом.

Віта Гладких, живе у Центрі адаптації бездомних осіб і звільнених із місць позбавлення волі: "Вона ходе в організацію, дитячу кімнату. Там з нею займаються вихователі, психолог. Планую її переводити в Полтаву, у школу".

Зараз крім Віти Гладких та її доньки матерів із дітьми у Полтавському центрі адаптації проживають ще чотири. Скільки їх таких живе у підвалах, в потягах та на вокзалах – невідомо. Щоб допомогти усім, Центру адаптації не вистачить, розуміють в Асоціації «Світло надії», тож зараз активно працюють над створенням нового кризового центру для жінок, які опинилися у складних життєвих обставинах. На пільгових умовах – оренда – 1 гривня на рік – міська влада виділила для нього приміщення. Зараз ведуться ремонтні роботи.

Надія Тімошенко, заступник виконавчого директора БА «Світло надії», керівник дитячих та жіночих програм: "Я закликаю всіх небайдужих полтавців приєднатися до нашої ініціативи і допомогти, чим завгодно: будматеріалами, своїми силами, знижками на будівельні матеріали. Ми будемо дуже вдячні за це. Я думаю, що наявність такого центру в місті – це справа всієї громади".

Якщо все буде добре, сподіваються благодійники, Кризовий центр відкриють ще до настання перших холодів.